Кожна поїздка починається з молитви до Бога про ресурси і виявлення потреб військових. У літній період особливо актуальними є засоби гігієни (вологі серветки, зокрема), протимоскітні засоби, протидронні сітки і, звичайно, смаколики (чай, кава, печиво…) Якщо нічого не робити сьогодні для наближення перемоги, то завтра буде в рази важче і з боку власного сумління, і з економічного, політичного, соціального та інших аспектів життя.
У цей раз були деякі особливі замовлення, як-от мішки зеленого кольору для укріплення окопів і бліндажів, розкладні ліжка, газові балончики...
Слава Богу, що вдалося дещо придбати, а дещо принесли наші церковні брати й сестри.
Напевно, жодна з наших поїздок на Схід за останні 1,5 роки не минає без участі Благодійного фонду «Серцем і руками», що на Хмельниччині, який очолює Руслан Андрусенко. Ми вражені їхньою посвятою та бажанням послужити нашим військовим. Їхні серця, руки, всі зусилля реально направленні на наближення перемоги. Якби хтось запитав, як ви можете описати надійний тил, то кращої ілюстрації годі шукати! Слава Богу за жертовність і постійність у служінні!!!
До смаколиків з Хмельниччини вже звикли й очікують їх з нетерпінням. Ми використовуємо термоковдри і за дві доби від моменту завантаження до того, як передаємо військовим, продукти не встигають розмерзнутись, відповідно, залишається їх тільки розігріти і «Смачного!»...
Дякувати Богу наша церква «Община Доброго Пастиря» теж долучилась до цієї поїздки, сестри спекли 7 ящиків пиріжків з вишнями, які ми скуштували в дорозі й зрозуміли, що кращого смаку цього літа навряд чи зможемо відчути. (Усі ящики з пиріжками передали військовим!)
Багато хто приніс засоби від комарів, солодощі, чай, каву, горішки… Дехто просто пожертвував фінанси на дорогу, що теж має свою вагу і цінність. Дуже радісно бачити, що Церква Христова не стоїть осторонь і багато її членів активно долучаються до служіння військовим. Слава Богу!!! Ми також вдячні Віктору та Олені Демчук зі Звягеля, які теж періодично долучаються до служіння військовим на передовій.
Наша команда цього разу складалася з Аркадія Сльози, Вячеслава і Максима Артерчуків та Павла Озарчука, оскільки ми ще переганяли авто в 110-ту бригаду.
Перша зустріч відбулася в Покровську з нашим братом Петром, який святкував у війську своє перше 50-річчя! Найважливіша частина нашої поїздки — спілкування з військовими. Декого ми вже добре знаємо і підтримуємо стосунки, а з іншими бачимось вперше і знайомимось в простій і невимушеній обстановці в кафе. Нашим новим друзям презентуємо Євангелію через кубик, і найкраще це виходить у Аркадія.
Після Покровська, до речі, того дня туди після нас приїздив президент Зеленський, ми поїхали в Краматорськ, де змогли вивантажити і благословити привезеним представників різних підрозділів, з якими ми вже тривалий час будуємо стосунки. Друзі з 93-ї будуть хоч на хвильку раді, бо в ці дні в них в підрозділі є втрати і багато поранених, про яких просимо молитись!
Кожна сітка — це як янгол-охоронець в камуфляжі, який розкинув крила на 6-7 метрів в довжину над окопами.
На жаль, в напрямку, де стоять ці хлопці, теж дуже складно, ідуть постійні штурми і втримати позиції стає дедалі важче, великою мірою все тримається на героїзмі та жертовності наших захисників, які стримують окупанта.
Від імені багатьох військових вустами воїнів 81-ї бригади висловлюємо подяку благодійному фонду «Серцем і руками» за смаколики і не тільки…
Які ж потреби залишаються насущними для військових повсякчасно:
- вологі серветки / польові душі
- кава, чай, смаколики
- газ в балончиках
- туалетний папір, гелі для душу...
- медицина (кровоспинні, турнікети...)
- засоби від комарів/кліщів...
- шкарпетки, футболки, труси
- одноразовий посуд (глибокі тарілки, стакани)
- мішки (зелені) і плівка для бліндажів
- лопати, кірки, сокири, пилки...
- маскувальні сітки
- засоби РЕБ (радіолокаційний захист)
- fpv дрони
- генератори, павербанки, екофлоу, сонячні панелі
- автомобілі (пікапи, позашляховики) і запчастини до них
Дякуємо Господу, що можемо передавати на фронт такі речі!
Подяка для всіх нас, хто в тилу! Подяка від луганських прикордонників за сітки! З цим підрозділом ми познайомилися зовсім не давно, але бачимо, що стаємо у них пріоритетними друзями.
І знову в кафе, де могли поспілкуватися про життя, службу і про Бога!
Повернувшись в Рівне, учасники поїздки поділилися враженнями про те, як Бог провів і зберіг від небезпек в дорозі і на фронті:
«На Донеччині почались жнива, комбайни на деяких полях молотять збіжжя. Попри війну, хтось посіяв те, що зараз можна зібрати. Коли ми читаємо слова Ісуса: «Тож благайте Господаря жнив, щоби вислав робітників на Свої жнива» (Мт. 9:38), розумієш, що тут, на Донбасі, та й загалом в Україні відбуваються епохальні події, які ми ще самі напевно не усвідомили до кінця. Але як колись за часів Христа, так і зараз при великій потребі, так мало тих, хто виходить сіяти, жати і трудитись на цьому місіонерському полі.
Молімося!
Війна входить у звичку, перетворює людей на цифри, платиться неймовірна ціна за те, щоб хтось міг просто жити, мав право на життя, яке росіянці хочуть у нас відібрати. Ми не зможемо перемогти ворога сподіваючись тільки на військових. Так, звичайно, молимо і просимо у Бога, але без особистої участі кожного годі сподіватись на мир.
Трудімося!
Бог допускає страждання, щоб нам було краще, хоча зараз ми цього до кінця не усвідомлюємо. Можливо, на небі ми зустрінемо тисячі колишніх воїнів, які під час війни увірували, бо за інших обставин вони б ніколи не переступили поріг церкви.
Вірмо!
Поки є процес, буде результат. Тому ще раз хочемо висловити ВЕЛИКУ ВДЯЧНІСТЬ всім, хто молився, жертвував кошти, готував продукти, купував різні засоби і речі, в’язав маскувальні сітки… молився, їхав, проповідував, служив і підтримував наших військових. Ціна буде виправдана, коли відбудуться зміни в житті наших воїнів та й у наших...
Благословень всім з надлишком!»
Вячеслав Артерчук
