Вступ
Старий чи Новий Завіти жодного разу не зобов’язують мати вокально-інструментальну групу в церкві Христовій. На рівні з цим, у Божому Слові ми не знаходимо сформульованого плану богослужінь. В другому розділі Дій святих апостолів ми бачимо важливі елементи церковного життя, такі як молитва, Слово, спілкування і причастя (2:42-47). В пасторських листах Павла (1-2 Тимофію, Титу) ми читаємо про обов’язки пастора по відношенню до конкретних соціальних груп, які є в церкві (наприклад, вдови, молодь, служителі, багаті, раби, батьки, діти і т.д.). В інших посланнях ми також спостерігаємо акцент на людей, їхній статус перед Богом у Христі і шлях духовного зростання (наприклад, лист до Ефесян, в якому три розділи розповідають про багатства у Христі і наступні три – про життя у Христі). І є лише два місця у Новому Завіті, які згадують про спів, як один із засобів духовного збудування християн і ті передають тотожну думку іншими словами (Еф. 5:18-19, Кол. 3:16). Інші згадки про спів описові, а не приписові (шляхом в Гефсиманію Ісус співав разом з учнями; ув’язнені Павло і Сила співали Богові). В свою чергу, Старий Завіт неодноразово закликає (особливо у Псалмах) прославляти Бога, використовуючи усе різноманіття музичних інструментів.