Місіонерський комітет Об’єднання Біблійних Місіонерських Церков України, який відбувся 11 березня 2017 року поставив перед собою декілька завдань своєї майбутньої роботи.

На минулому вікенді невеличкій компанії із церкви «Община Доброго Пастиря» вперше в житті вдалося побувати у м. Фастів Київської області. Церква «братської любові» утворилася в результаті служіння залежним людям. А тепер і церква, і реабілітаційний центр співіснують разом.

У неділю, 20 листопада, відбулася ІІ місіонерська конференція «І тоді прийде кінець...» церкви «Світло Євангелії» м. Київ. Мене глибоко вразило свідоцтво Катерини Голуб про Божі діла серед індійців племені Аука, що в Еквадорі. Саме її життя, позбавлене багатьох зручностей і комфорту, посвята Богові, самовідданість, любов до загублених душ, сила духу і наполегливість та ще багато ознак характеру Бога в людині. Це захоплює і заохочує перевірити власну посвяту, наскільки я готова все, що маю, використовувати в цілях Божого царства. Буду молитися за Катерину.

Цими вихідними у місті Брест (Білорусь) відбулася вже VIII Місіонерська конференція, темою якої стали такі слова «…Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло…» (Дії 18:9-10). В ній прийняли участь декілька церков із України та різних міст Білорусі. Завдяки цій конференції багато молоді мали змогу ще більше дізнатися про місіонерство, хто такі справжні місіонери, як вони виконують свою місію перед Богом серед тих народів, до яких їх посилає Господь, з якими труднощами вони стикаються та які чудеса робить Господь у їхньому житті. Місіонерство – це дуже важка праця, яка потребує сміливості та мужності (а нашою мужністю є сам Ісус Христос). Також цікавими та цінними на цій конференції були проповіді про місіонерство та свідчення місіонерів. Господь працював і з нашими серцями та давав зрозуміти, чому є страх перед людьми в проповіді Євангелія і як його позбавитися.

Дуже часто під час недільного богослужіння ми чуємо, що хтось із нашої церкви поїхав у місто Сарни проповідувати і про це потрібно помолитися. Але насправді, багато хто нічого і не знає про Сарненську церкву та її життя. Так було й у моєму випадку довгий час, поки все ж не зібралася і не поїхала, щоб побачити все як є. Цього разу у мене була можливість залишитися у Сарнах на більш тривалий час, а тому, скориставшись такою нагодою, вирішила прийняти участь у всіх заходах, щоб більше дізнатися та познайомитися.