Наш брат В'ячеслав разом із братами інших церков з Рівного та Хмельницького продовжували здійснювати поїздки на схід України.
З Божою допомогою зібрали їжу, теплий одяг та медикаменти для військовослужбовців. Змінний одяг їм дуже доречний, оскільки свій вони не завжди встигають висушити, а зараз у польових умовах волого й холодно. Вже зав’язалися дружні стосунки з кількома бригадами, кому вони привозили допомогу й благовістили Євангелію в попередніх поїздках. Особливо цінними подарунками були також малюнки дітей та листи християн, в яких вони намагалися підбадьорити воїнів і писали, що моляться про них.
Ось таку історію дізналися із життя солдат: під час інтенсивного обстрілу наших позицій до одного з військових вчепився інший солдат. Буквально тримався за нього руками цілу годину й намагався бути поряд. Поведінка цього солдата була дивною і незрозумілою. Коли його запитали: «Що ти робиш?», солдат дав неочікувану відповідь: «Колись ти розповідав, що твоя мама віруюча і молиться за тебе… а в мене… немає нікого з віруючих, хто молився б за мене…»