Інтерв’ю з Олександром Ільїним
Олександр, його сім’я і декілька друзів-помічників вже два роки трудяться над створенням нової емігрантської церкви у м. Варшава.
З благодаті Божої наша церква теж має честь долучитися до служіння в Польщі.
- З якою метою наші люди їдуть до Польщі?
- Переважно на заробітки. Є й ті, що прибули навчатися, а також біженці. У нас в церкві є декілька осіб, які подали документи на отримання статусу біженців. Але їм його не надають, тому що офіційно в Україні немає війни, а отже немає підстав надати їм такий статус.
- Чи знаходять сучасні приїжджі у Варшаві те, за чим вони приїхали?
- Переважно приїжджаю за тим, щоб заробити гроші. Ті, хто приїхали на заробітки, переважно знаходять роботу, тому що Польща досить розвинута країна з можливостями для тих, хто дійсно налаштований працювати. На початку, можливо, ця робота не така добра, як хотілося б, але працевлаштуватися можна.
- Зі студентами все зрозуміло, вони відучилися і повинні повертатися. Проте чи багато людей мають намір «осісти»?
- Я там уже упродовж 19 років спостерігаю цю картину міграції і можу сказати, що на початку більшість заробітчан не мали на меті залишатися в Польщі. Вони приїхали, заробили гроші й поїхали. Або у них такий стиль життя, приїхав, заробив, побув вдома, знов приїхав і так далі. Зараз ситуація змінилася і мені відомо, що велика кількість людей прагне залишитися в Польщі. Вони цілеспрямовано подають документи, щоб отримати дозвіл на тимчасове проживання з метою згодом отримати дозвіл на постійне проживання. Ті, хто приїжджають самі в розвідку, потім стягують свої сім’ї.
- Чи вдається їм це?
- Якщо люди приїхали в Польщу з метою мешкати там, то це втілити досить складно. Не всім це вдається, тому що треба мати постійну роботу, досить добре заробляти, щоб тобі дали дозвіл на тимчасове проживання.
- З чим стикаються мігранти в Польщі?
- Незнання мови. Ті, хто вперше приїхали, не знають мови, і для них це шок, люди лякаються цього. Багато хто приїжджає з такою думкою, що в Польщі гроші падають з неба, що ти можеш нічого не робить і загрібати граблями долари. Не знаю, звідки в них таке очікування, може, на батьківщині хтось таке їм наобіцяв? А виявляється, що потрібно гарувати, тяжко працювати по 10-12 годин за відносно невеликі гроші, щоб утримати себе, заплатити за проживання, їжу та інше. Це виявляється для людей неприємною несподіванкою. На жаль багато випадків є, коли наші люди натрапляють на непорядних працедавців: їх кидають, недоплачують або умови праці виявляються відмінні від тих, що людям пообіцяли.
- На яких роботах переважно працюють заробітчани?
- Чоловіки – на будівництві, жінки – на прибиранні, доглядають за літніми та хворими людьми. І чоловіки, і жінки працюють на м’ясокомбінатах, на фабриках з переробки сільськогосподарської продукції, в супермаркетах на укладанні і пакуванні товарів.
- Чи є сім’ї з дітьми?
- З дітьми приїжджають ті, які хочуть залишитися, вони шукають собі стабільну роботу, діти йдуть до польської школи, де досить легко адаптуються, чекають на документи.
- В чому, на твою думку, вони потребують?
- Відомо, що кожна неспасенна людина, в нашому випадку заробітчани, в першу чергу потребує Євангелія. Хоча вони це не усвідомлюють. Але для того, щоб їм благовістити Євангеліє, можна намагатися задовольнити їхні побутові потреби. Наприклад, у нас є ідея почати з осені інтенсивний курс вивчення польської мови. Це буде 5-6 занять, щоб люди ухопили основне. У нас вже є вчитель – віруюча сестра, яка погодилася допомагати нам у цьому. Ми не плануємо відразу викласти їм Євангеліє, щоб не було відчуття, що їх спіймали і грузять, але після занять 15-20 хвилин присвятимо знайомству з людьми, дізнаємося, в чому вони потребують, розкажемо, що ця допомога від церкви, що наша мета допомогти їм. Навчання буде для них безкоштовним. Ми маємо приміщення, яке можемо безкоштовно орендувати. Мета – євангелізаційна, саме для невіруючих, для тих, які не знають Христа. Я вже говорив, що, не знаючи мови, людина переживає шок. Вона не може домовитися з роботодавцем, нічого не розуміє. Декому ми зможемо послужити хоча б тим, що зателефонуємо від його імені роботодавцеві і польською поговоримо. Багато людей цікавиться, як виробляти документи на тимчасове чи на постійне проживання. Вони змушені звертатися за консультацією до місцевих юристів, чиї послуги коштують дорого. Проте ми могли б їм надавати хоча б первинну інформацію, що їм треба мати житло, роботу, пояснити все, бо часом люди взагалі не орієнтуються.
- Чи легко благовістити у Варшаві?
- І так і ні. Легко, тому що є ті, кому можна благовістити, тому що столиця – це людне місце. Напрямок нашої церкви – це емігранти, а Варшава – для них найбільш привабливе місто в Польщі. Адже більшість заробітчан їдуть саме до столиці.
Але складно в тому розумінні, що Варшава, як і кожне велике місто, має досить високий темп життя. Розпорядок дня заробітчан такий: прокинувся - і бігом на роботу, допізна працює, щось поїв, поспав, і знову на роботу. Просто не залишається часу, щоб думати про духовні речі.
- Як сприймають Євангеліє невіруючі українці в Польщі?
- Поки вони ще не облаштувалися, не обжилися і перебувають в стані нестабільності, то й серце м’якше, більш відкрите для слухання. Після того, як людина «стає на ноги», має заробіток, до неї з Євангелієм стає тяжче достукатись. Людина відчуває, що вона на чужині, в еміграції, і це сприяє тому, що людина більш охоче сприймає Добру Новину. Я переконаний в тому, що потрібно використовувати це переселення для благовістя, адже в Польщі зараз за різними даними перебуває від півтора до двох мільйонів українців.
- Чи приходять до вас поляки?
- Так, на вуличних євангелізаціях до нас підходять багато поляків, слухають, цікавляться. В церкву поки що приходить тільки один поляк, чоловік однієї нашої сестри-українки. Проте діти наших українців будуть вже говорити польською, тому ми маємо ідею починати польську групу з вивчення Біблії і польське богослужіння та готові до того, що згодом наша церква все більше буде переходити на польську мову.
- Чи великою є зараз ваша церква?
- Офіційно, з точки зору польського права, ми ще не є церквою, але ми до цього йдемо. Ми вже маємо членські списки, в яких є 12 чоловік, які є уже такою невеличкою громадою. Ми несемо служіння нашим людям, які виїхали в Польщу на заробітки. Серед них є такі, які приїхали працювати і повернуться, але останнім часом все більше тих, які хочуть залишитися. Вони побачили, що життя в Україні, на жаль, нестабільне. Людям здається, що в Польщі буде краще. Ми знаходимо їх через вуличні євангелізації, через особисті знайомства десь по роботі, і намагаємося їх приводи до Христа, приводити в церкву. Зараз Бог дає нам таку благодать, що в нашу церкву приходить чимало невіруючих. Декілька людей регулярно приходять на недільні зібрання, на домашні групи. Бог дав провести нещодавно сімейний церковний табір на 2 повні дні. З нами були й невіруючі. Був добрий час, щоб говорити Євангеліє, спілкуватися, ближче знайомитися. Просимо продовжувати молитись, тому що тільки Бог може торкатися серця людей, яких Він приводить, і без дії Духа Святого вся наша робота була б марною.
Розмову вела Тетяна Артерчук
