Дуже часто під час недільного богослужіння ми чуємо, що хтось із нашої церкви поїхав у місто Сарни проповідувати і про це потрібно помолитися. Але насправді, багато хто нічого і не знає про Сарненську церкву та її життя. Так було й у моєму випадку довгий час, поки все ж не зібралася і не поїхала, щоб побачити все як є. Цього разу у мене була можливість залишитися у Сарнах на більш тривалий час, а тому, скориставшись такою нагодою, вирішила прийняти участь у всіх заходах, щоб більше дізнатися та познайомитися.
Недільний день у «Благовіщенні» починається з молитви. Ще за годину до початку зібрання сестри поспішають прийти, щоб дякувати Богові за новий день і просити у Нього благословення на проведення зібрання, не забувають також і про проповідників, дружні церкви та нагальні потреби в країні.
По завершенню молитви радісно зустрічають гостей і щиросердечно вітають один одного. Всі займають свої місця, починається зібрання: церква поклоняється Богові у піснях, слухає проповідь Слова Божого і знову здійснює молитву. Коли закінчується офіційна частина поклоніння, всі поспішають на зустріч один до одного, щоб поділитися про всі події за останні дні.
Далі відбувається спільний обід, на який обов’язково запрошують гостей. Цей час служить для ближчого знайомства, усі продовжують спілкуватися і задавати один одному питання.
Дуже швидко пролітає цей час і ми з сестрами поспішаємо до Будинку милосердя. Там уже на нас чекають старенькі дідусі і бабусі. Для них сестри мають підготовлені пісні, вірші, Біблійні тексти, різні історії, також проводять і бесіди зі старенькими, намагаються їх потішити, моляться за них.
На годиннику 17:00 і я швидко направляюся в Дім Молитви, там уже зібралася молодь. На столі чай, печиво, бутерброди. Помолившись, усі приступають до вечірньої трапези. Багато часу на це не витрачають, адже попереду запланований кіноперегляд. По завершенню фільму ми ще мали бесіду, ділилися враженнями від побаченого. Ось так день і добіг до кінця. Усі попрощалися і висловили один одному найщиріші побажання.
Це був лише один день із життя Сарненської церкви, який я могла провести з ними. Окрім цього, наші брати і сестри продовжують збиратися і впродовж тижня для молитви, для вивчення Слова Божого, для ознайомлення з основами душеопікунства і просто для того, щоб разом провести час. У кожного з них власні труднощі і важкі життєві обставини, але всі вони намагаються служити Богові, нести людям Євангеліє, зростати духовно.
Церква «Благовіщення» потребує наших молитов і підтримки, хоча насправді щиросердечно дякує Богові за все, що має, а особливо за тих проповідників і гостей, які до них приїжджають.
«І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє! » (Єф. 1:22-23). Нехай ця Істина постійно підбадьорює нас і направляє любити ще більше те Тіло, Головою якого є Сам Господь. Ніхто інший окрім Ісуса Христа не помер за Свою Церкву.
Ольга Сірооченко