Бог заклав у нас цікавість до питань вічного існування та потойбічного світу. Кожен прагне вгамувати її по-своєму, саме тому існує безліч теорій, припущень, версій того, як же буде там, на небесах. Проте, істина одна.
Впродовж табору молоді люди досліджували ту картину, яку відкриває перед нами Біблія. Місце без горя, сліз, болі, смутку, плачу, смерті, місце із культурною спадщиною народів світу, діяльністю, зайнятістю, новими тілами і поклонінням святих - наш рай, утрачений нами Едем, наша Батьківщина.
В атмосфері торжества юності ми нагадували собі, що все на цій Землі прийде до свого логічного завершення, і одного разу Бог закономірно та кардинально оновить її. Говорили про альтернативне місце проведення вічності, яке може чекати на людей. Так, як реальність небес невідворотня, так само пекло є абсолютно конкретним місцем, від якого Бог рятує нас.
Кемпери поїхали додому із уявленням про те, яким же прекрасним буде Небо, де буде оселя Бога з людьми, бенкет Агнця із викупленими. Але є одне запитання: чи запрошений на нього я, чи покликаний, чи маю я місце в Раю? У таборі на уроках, на проповіді, у особистих розмовах звучала Добра Новина про те, що Бог по Своїй милості відкрив для загиблих грішників небеса і подарував нескінченні стосунки з Собою.
Слово було посіяне, небеса грядуть, і залишається велике бажання й надія на те, що одного дня на вулицях Небесного Єрусалиму ми зустрінемо тих, хто колись приїхав сюди у Lost Heaven.
Ілля Алконов
