«Не витрачайте час... не витрачайте час, – кажу... знайдіть собі інший об’єкт», – так відповів чоловік близько 40 років з вигляду, відмовляючись отримати молитовник. «Не треба! Не треба!», – казали інші. Один запитав, а потім сам і відповів: «Навіщо? Для цього є Біблія...». Чи: «О, я так молюся, без посередників, звертаюся прямо до Ісуса Христа». «Це єговісти?», – запитував хтось, кидаючи погляд в бік молитовного намету. Або: «Якого ви патріархату? Українського? Такого нема».
Минуло понад два місяці з того часу, як розпочався всеукраїнський проект «1 мільйон молитовників»
В ньому беруть участь церкви Рівненщини, а також наша «Община Доброго Пастиря». Двічі у тиждень старші люди і молодь виходять у місто, щоб роздавати молитовники з метою долучення людей до молитви за Україну і українців.
Загалом, цікавий досвід спілкування з людьми і перевірки свого власного серця на предмет терпіння, любові, сорому і страху тощо.
Реакції людей дуже полярні і тому бути випробуваним можна у різних напрямках. Дехто із перехожих, навіть майже з криком, сварилися: «Що це ви тут робите?! Що це ви надумали собі?!» А були й такі, які заохочували, кажучи: «Хорошу справу робите!» Одні ігнорують, вмить розвертаються на 180 градусів, обходять тебе стороною чи іронічно посміхаються, а інші залюбки візьмуть, пригадають, що вже мають або й попросять ще одну чи дві брошури.
Декілька чоловіків зупинялися, щоб поговорити, розпитати про це діло і дізнатися більше. Один просив поставити «випивку». Але потім пояснився, що мається на увазі будь-що, чи то квас, чи то мінеральна вода, бо дуже спраглий. Виявилося, він приїхав з полігону на лікування, бо, за його словами, побив голову. Скаржився на військову уніформу. Казав, що матеріал якийсь «пластмасовий» і тому дуже жакро зараз. Взуття – сандалі, на розмір менші від необхідного, понатирав мозолі. Розповів, як кожен день на полігоні з’являється черговий «Аватар» (так називають призовників, що пють горілку до білої гарячки і посиніння, що аж втрачають свідомість). Доводиться колоти таких, аби спасти життя.
Ще один чоловік був, як сам зізнався, «під шафе». Радо спілкувався. Задавав питання, часом сам на них і відповідав.
А третій – колишній сільський голова села, що на Одещині. Але сам родом з Івано-Франківська. Внук наразі у Слов’янську на війні. Розповідав, як доводилося розділятися між «КГБістами» і «ЕХБістами» за часів Радянського союзу. Був знайомий з норвезькими місіонерами (на жаль, забув ім’я одного із них) на Одещині. Казав, що там працювала «місія Бонке». Взяв кожної брошури по одній.
Займаючись справою, доводилося перевіряти себе, свої мотиви і настрої. Намагався побачити нашу компанію очима людей. І справді, деякі реакції можна повністю виправдати. Адже серед нас, християн, знаходяться і ті, які не найкращим чином рекомендують себе світу. Журнали, книжечки і брошури дуже вдало тепер асоціюються зі свідками Єгови. Хтось відверто може підозрювати віруючих у фінансових махінаціях і пірамідах. Деякі думають, що їх хочуть якнайшвидше «затягнути у свою віру». А в очах православних християн останнє – це взагалі чи не найбільший гріх, тобто зрада своїй «споконвічній» вірі.
А ще, згадувався дуже важливий, підбадьорюючий і актуальний в такій ситуації текст із Притч. «Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх...» (Пр. 2:20-26).
Одна справа: відвернутися від нас (маючи підозри чи недовіру) і наших молитовних брошур, а інша – відмовитися від Бога та вважати себе самостійним і незалежним від Нього. Шукайте початку мудрості, а то – Божий страх! А Христос – єдиний спосіб його віднайти! (Ів. 14:6)
Артем Приступа
