- Із глибин я кличу тебе, Господь.
Гріх душі через милість прости.
Ти почуй голос благання мого!
Ти відкрий світло обличчя Свого,
Радість в серце тоді лиш прийде! - Хто встоїть перед Богом святим?
Його гнів беззаконня нищить.
Влади страх наповняє мене.
Коли прощення ти лиш даєш,
Моє серце мир огорне! - Надіюсь на Господа я,
На Слово Твоє надію я маю,
Надію на Бога ми покладаєм,
На Нього одного в терпінні чекаєм,
Бо Він визволить нас від гріха!
Читаючи книгу «Депресія» Едварда Уелча, автор пісні звернув увагу на цитату з 129 Псалму і, тоді, відкрив Слово, щоб прочитати весь розділ. Так і зявилося бажання повязати слова Псалму з музикою.
Намагаючись щось придумати, автор у фейсбуці натрапив на слова 129 Псалму, які опублікував Володя Демедюк. На той момент його дружина Світлана була у важкому стані, проходячи черговий курс лікування лейкемії, а новонароджена донечка боролася за життя. На цьому фоні Давидові слова стали ще ближчими і актуальними.
У житті людей, без винятку, і християн відбуваються події чи/і ситуації, які змушують опустити голову і сумувати. В такі хвилини, здається, Бог відвернувся від нас і ми залишилися наодинці з собою і горем. На думку Давида, лише усвідомлення і відчуття Божої присутності може змінити усе: підняти настрій, вселити спокій і дати надію.