- Ближче, о Боже мій, до Тебе йду,
Хоч і страждання тут часто несу.
Та в боротьбі земній ближче, о Боже мій,
Ближче, о Боже мій, до Тебе йду! - Я подорожній тут, на цій землі,
І відпочинок лиш знайду в Тобі!
Вдень і в порі нічній ближче, о Боже мій,
Ближче, о Боже мій, до Тебе йду! - Як лиш настане день, славлю Тебе,
Що піснею хвали сповнив мене!
Чую я голос Твій ближче, о Боже мій,
Ближче, о Боже мій, до Тебе йду! - Коли ж земне життя Ти перервеш,
Тоді у славу Сам мене введеш.
Радість в країні тій ближче, о Боже мій,
Ближче, о Боже мій, до Тебе йду!
Гімн, написаний англійкою Сарою Флавер Адамс у 1841році, основуючись на Бут.28:11-19 – історії про сон Якова. Найбільшої популярності набув після виконання музикантами на тонучому Титаніку. Відтоді, найчастіше використовувався в годину смерті чи на похоронних процесіях.
Та, попри свій мотив, пісня заслуговує на використання не лише у дні втрат і смутку. Вона добре справляється із тим, щоб нагадати християнам до чого насправді вони стають «ближче» із кожним днем. Будь коли, лише мить відділяє нас від Бога і вона називається смертю. Нема сенсу її боятися. Адже страх не в силах відстрочити її прихід чи гарантувати безпеку. Для тих, хто по справжньому прагне зустрічі з Богом, текст має привабливий настольгічний, із долею радості, характер. А ті християни, які наближаються до Бога, постійно озираючись на землю, як дружина Лота, отримають в оспіваних істинах необхідну дисципліну своєму серцю.
Більше інформації ви можете дістати у Вікіпедії і з інших інтернет джерел.