Вечір наприкінці робочого тижня завершився вже традиційним спільним зібранням, яке отримало робочу назву «церковний банкет». За своєю формою спілкування було особливим через те, що люди сиділи разом за столиками в середньому по 8 чоловік, почесними гостями за кожним столом були наші гості-місіонери з різних країн світу. Таким чином, під час трапези можна було додатково трохи поспілкуватися, а також підсісти за столик до тієї людини, з ким хотів би зустрітися, поки не завершилася конференція.
Центральне місце в богослужінні займає, звичайно ж, проповідь Божого Слова. Цього разу брат Масато Фунакоші говорив про місіонерське наповнення молитви «Отче наш». Спочатку проповідник запропонував замислитися про те, що означає «Отче наш, що єси на небесах». Проте те, що Бог знаходиться на небесах не означає, що Він далеко і не контролює всього, що відбувається на землі. Так, пророк Даниїл каже цареві Навуходоносору, який вважає, що сам контролює все – «...є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів...» (Дан. 2:28,29)
«Нехай святиться Ім'я Твоє». Яке ж Його ім’я? «Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам» ‒ говорить Бог через пророка Ісаю (Iс. 42:8), а псалмоспівець закликає нас «Хваліте, Господні раби, хваліть Ім'я Господа! Нехай буде благословенне Господнє Ім'я відтепер і навіки! Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє Ім'я!» (Пс. 112:1-3).
Отже, перед нами ніби вимальовується така ілюстрація, що голова Церкви перебуває високо вгорі, над хмарами усіх проблем і страждань цього світу, а тіло, тобто ми, Церква, знаходимося зараз насподі. Чому? Для цього у Бога є певна мета. Заради цієї мети Савл, після явлення йому Божої слави, відкинув свої знання і почав життя пізнання живого Бога. «Але те, що для мене було за надбання, ‒ пише апостол: «те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа...» (Фил. 3:7,8). Цією метою є поширення Євангелії про Боже Царство не на небі, але на землі.
«Нехай прийде Царство Твоє». Суть гріхопадіння Адама і Єви в тому, що вони самі себе вигнали з території Божого царювання. Внаслідок бунту людства проти Бога і будівництва Вавилонської вежі Бог змішав мову і розпорошив людей по землі, таким чином утворилися різні народи. Але Бог вибрав Собі народ, який творитиме Його волю і буде знаходитися в Його Царстві. «Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган» (Дiї 28:28).
Коли учні запитували Ісуса «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» Він говорив про будівництво Свого Царства «...ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дiї.1:6-8).
Павло не перестає молитися про пізнання християнами цієї Божої сили, яку Господь на нас вилив, щоб Він «просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його...» (Еф.1:18-20). Отже, цю силу Бог дає через Христа.
Будівництво Божого Царства – це місія розповсюдження Евангелія. Бог має незмінний план, про який заповів Христос «...Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Матв. 28:19-20). В той час, як Боже Царство поширюється на землі, Вседержитель будує Своє місто на небесах, в якому перебуватимуть представники багатьох народів і земних держав. «А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло. А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель то йому храм і Агнець. І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець. І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього» (Об. 21:21-24)
Живим свідоцтвом зростання Божого Царства серед вірменського народу була розповідь і фотопрезентація, яку від імені співочої вірменської делегації озвучив брат Артур Марандян.
Нам служили також група прославлення церкви «Джерело життя» з міста Здолбунова та наші дорогі брати з Єревана. В цей вечір прославляли Господа у співі українською, вірменською, російською та циганською мовами.
Важливе місце було відведено молитві пасторів і служителів, присутніх на святі за різні народи землі, яким зараз проповідується Євангеліє або які є на цей час недосягнутими проповіддю.
За Божим планом Його Царство сьогодні приходить в серця людей у всьому світі шляхом молитви і проповіді, яку Бог здійснює через нас – слабких і недосконалих, але Божих інструментів, на які Він вилив силу Свого Духа.
Тетяна Артерчук