Чи траплялося Вам страждати від гострого дефіциту проявів любові й ніжності з боку Вашого чоловіка? Чи були періоди в Вашому житті, коли ви усіма можливими й неможливими способами домагалися цієї любові від своїх близьких? Чому так відбувається і яким є Божий вихід з гнітючої ситуації в найближчих стосунках?
Існує багато порад з удосконалення дружини-християнки, які наче б то наліплюються ззовні, немов пластир на відкриту рану. Частину мудрих рекомендацій вдається вправно застосувати, інша – здається нам неприйнятною, деякій діють лише за певних обставин і до певного часу. «Чудова дружина. Біблійний шлях до сімейного щастя» Марти Піс – це книга, яка розповідає про те, яким чином жінка-християнка може підготувати й надати своє серце для Божої зміни, яка виходить зсередини від сили Духа Святого, який живе в нас. Коли живий Бог Сам зазирає вглиб твого серця, перестає мати значення, в якій країні ти живеш, якими є твої статки, здібності, кількість членів сім’ї чи особливості характеру твого чоловіка – на перший план виходять твої стосунки з Христом і те, заради Кого, власне, ти хочеш щось змінювати і чиїх цілей ти прагнеш досягати: своїх чи Божих.
На черговій зустрічі навколо вивчення цієї книги жінки нашої церкви повторили матеріал попередніх розділів. Наприклад, знову нагадали собі, що шлюб створений Богом не для нашого особистого щастя, комфорту та задоволення наших бажань, а для Божої слави, яка проявляється у буденних добрих справах, послуху, побожному житті. Все це можливе через пізнання Христа «Усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою» (2 Пет. 1:3), й занепадає, якщо ми не стараємося пізнавати Господа в Біблії, забули про наше покликання або зосереджені на самій собі, дивимося на обставини.
Поговорили про те, яким повинен бути наш світогляд. Що ми знаємо про Бога і як це практично відображається на нашому щоденному житті. От ти прокинулася вранці, що далі? Чи дякую я Богові, чи відкрите мої серце для Божих планів, хто в центрі мого життя, чи змиряюся я, якщо сьогодні щось пішло не по-моєму? Адже ми прийшли в цей світ для того, щоб служити Богові, а не для того, щоб Він служив нам. Правильне розуміння нашої позиції – творіння, яке служить Творцю – є фундаментом для того, щоб звільнятися від хибних уявлень про Бога та наших гріховних звичок.
Пригадали практичні поради про те, як долати колишні, теперішні й майбутні гріхи «ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові» (2 Кор. 10:5). Тобто спочатку навчитися розпізнавати гріховні, егоїстичні, мстиві та інші думки – контролювати й оцінювати власний спосіб мислення – потім розкаятися в них перед Богом, визнавши те, що думки були грішними і, що надзвичайно важливо, замінити гріховні думки на благочестиві. Тільки тоді процес покаяння може вважатися завершеним. Те, наскільки наполегливо ми працюємо над собою, щоб думати й діяти правильно, впливає на те, наскільки ми стаємо більше схожими на Ісуса Христа.
Сестри зосередили свою увагу особливо на четвертому питанні книги: «Що дружина повинна знати про взаємовідносини в сім’ї». Уся Біблія свідчить про те, як вельми Бог схильний до побудови стосунків: Він будує відносини з Адамом, Авраамом, Ісаком та Яковом, потішає Агар в пустелі, Він – спілкується з Своїм творінням. Більше того, ми має найпрекрасніший взірець ідеальної побудови стосунків – приклад відносин всередині Трійці. Як пише в своїй книзі «Знаряддя благодаті в руках Відкупителя» Пол Тріпп «Найвища мета наших взаємин з людьми це не наше задоволення». Всі ми, паралізовні давньогрецькою філософією, яка вчить жити для того, щоб отримувати задоволення, тому ми схильні шукати насолоди в стосунках. Ми вимагаємо її, якщо ми не отримуємо бажаного задоволення в стосунках з чоловіком, ми біжимо до подруг, навіть в церкві ми обираємо собі таких друзів, які тішать наше самолюбство, не напружують, є зручними, хвалять нас. Суворим попередженням проти такого необачного способу мислити є висновок авторки книги. «Для нас природньо возвеличувати самих себе. І коли ми чинимо так, ми стаємо схожими на халдейського царя Валтасара, якому Бог сказав через порпрока Даниїла І ти піднісся понад Небесного Господа … в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв (Дан. 5:23)». – Нам відома сумна доля Валтасара, якому докорив і якого покарав Бог. – «Чи був з точки зору Бога той факт, що цар Валтасар не прославив Його, гіршим від тих моментів, коли ми не прославляємо Його? Я вважаю ні». Ми привласнюємо собі те, що належить Богу, коли використовуємо відносини з людьми для своїх корисних цілей.
Отже ми отримали домашнє завдання роздумувати й молитися про те, що є моїм життям, що важливо для мене, що викликає шторми в моєму житті, якщо я цього не отримую? Чи є насправді моїм життям Христос, як про це писав апостол Павло? Чи відбувається в моєму житті те, що було з біблійним Валтасаром?
Приємним доповненням зустрічі було імпровізоване привітання з днем народження нашої сестри, а також спілкування з сестрами Вікторією та Наталею з Маріуполя. Особливо зворушливим було свідчення Наталі про те, наскільки теплий прийом виявила сільська громада неподалік Рівного багатодітній сім’ї переселенців: надали можливість проживання в порожній хаті й оформлення пільг, шкільна вчителька передала через дітей варення, люди подарували дітям теплий одяг, в тому числі абсолютно нові речі, односельці запевнили: «Не здумайте купувати картоплю чи буряки – ми вам все дамо!» За це сім’я в першу чергу віддає подяку Богові.