В понеділок увечері, після насиченого трудового дня, жінки й дівчата нашої церкви зібралися разом, щоб розділити радість очікування народження синочка в родині Сашка та Каті Ващуків. Насамперед розпитали молоду маму про її відчуття, як сприйняла родина цю новину, як проходила більша половина вагітності, яка вже залишилася позаду, що нового відкривав Бог в цей час для неї та її рідних, яке придумали ім’я для хлопчика...
Катя відверто поділилася своїми переживаннями. Особливу увагу присутніх привернула її розповідь про випробування в зимовий період, коли вся сім’я: тато, маленький синок і сама вагітна мама один за одним перехворіли на грип, а також, коли лежала в лікарні. Катя говорить, що в цих обставинах побачила Бога вірним, завдяки цьому набагато ближчими й міцнішими стали дружні стосунки з чоловіком, проявляли турботу й бабусі. Бувало важко, але, помолившись зі сльозами до Господа, вона пригадала, що «тим, які люблять Бога і які покликані за його передбаченням, все виходить на добро» (Рим. 8:28). Після цього прийшов спокій і надія, що Бог дасть сил пройти ці випробування. Так і сталося. Бог славний і Він досягав відразу багатьох цілей. До того ж Катя змогла не йти на роботу, а отримала можливість полежати вдома з Біблією й хорошими книжками в руках.
Ми з’ясували, що Бог виконав побажання Каті щодо характеру її старшого синочка, і своєму молодшому вона зичить бути життєрадісним, любити життя, любити Бога, стати самостійним і впевненим чоловіком у майбутньому. Вже зараз другий малюк проявляє себе як наполеглива і активна людина.
Не обійшлося без чаювання та солодкого столу, були веселі конкурси на дитячу тематику, а також перегляд фільму про внутрішньоутробний розвиток і пригоди маленької людини. Та все ж головне місце залишилося за роздумами над Божим Словом і молитвою за майбутні пологи.
Читали уривок з послання до Тита «Старші жінки також хай поводяться, як личить святим, ‒ щоб не були наклепницями, не віддавалися пияцтву, щоб навчали добра, щоб учили молодих любити чоловіків, любити дітей, були помірковані, чисті, господині, добрі, корилися своїм чоловікам, щоб не ганьбилося слово Боже» (Тит. 2:3-5), щоб зосередитися навколо одного з аспектів: ЛЮБИТИ ДІТЕЙ. Як любити свою дитину? Найбільше, що мама може зробити для своїх дітей, це сама любити Бога.
Говорили про такі корисні практичні поради, як прощаючи свого малюка за якусь провину, щоразу нагадувати йому: «Я тебе прощаю, тому що мене Бог прощає!» Мама не повинна бути усім світом дитини, але поступово все більше спрямовувати її погляд на Бога. Дуже важливим взірцем для дитини є відношення мами до тата. Дитина відчуває, чи любить, чи з повагою ставиться вона до батька цієї дитини і так само вчиться ставитися до людей і світу.
Як говорила одна жінка: «Раніше я думала, що найважче – це народити, а тепер розумію, що потрібно ще й виховати дитину». Якою ж повинна бути справжня материнська любов? Тут цитувалася книга відомого англійського проповідника Дж. Райла «Обов’язки батьків»: Жодні їхні інтереси чи бажання не повинні мати для вас такого самого значення, як доля їхніх душ у вічності.
В книзі «Обаяние женственности» авторка також приділяє увагу любові до дітей. Вона наводить відповіді малюків, яких опитували на предмет того, з чого вони розуміють, що мама любить їх. Ось деякі відповіді: «Мама обіймає мене вранці, коли я прокидаюся і ввечері, коли я лягаю спати або коли повертаюся додому, і говорить, що любить мене. Мені це дуже подобається». «Коли я повертаюся додому і мама знає, що я дуже втомився, то вона запитує мене, що приготувати». «Моя мама любить, коли мої друзі приходять в гості, вона любить возити нас кудись. Мама любить моїх друзів, вони і її друзі теж». «Коли я був маленьким, моя мама співала мені колискові, тепер вона просто заходить перед сном в мою кімнату і кілька хвилин розпитує, як минув мій день». «Моя мама завжди знаходить час, щоб поговорити зі мною. Вона каже, що ліпше воліла б провести час зі мною, ніж займатися будь-якими іншими справами». «Щодня перед тим, як я йду до школи моя мама запитує мене, про що помолитися. А коли я повертаюся, то говорить, що весь день про мене молилася». «Моя мама читає мені книжки на ніч».
Що дає жінці сили любити дітей? В Божому Слові ми читаємо: «Ось Господнє насліддя ‒ сини, винагорода плоду лона» (Пс. 126:3) і ще: «Благословення Господнє воно збагачує, і смутку воно не приносить з собою» (Пр. 10:22). Отже, в часи, коли тяжко спілкуватися з дітьми з увагою та ніжністю, слід пам’ятати, що діти – винагорода і благословіння. Відповідно про них потрібно і думати. Такі думки допоможуть мамі проявляти лагідність в погляді і голосі, обов’язково приділяти кожній дитині для особистого спілкування мінімум 15-20 хвилин щодня, часто говорити добрі слова-підбадьорення, фільтрувати жарти. (Ніколи не слід порівнювати дитину з тваринами, навіть з добрих міркувань. Дитина – образ Божий, а не ведмедика, зайчика, чи тим більше поросяти або слона). Отже, не випускаймо з поля зору основну мету виховання – вічна душа дитини, її спасіння і життя для слави Божої. Нехай Бог допоможе всім нам любити своїх і не своїх дітей так, щоб передати їм любов Божу через наше життя.
Тетяна Артерчук
