Чесно кажучи, я не дуже полюбляю дивитися фільми, адже розумію що вони можуть здійснювати неабиякий вплив на моє світосприйняття, але хіба дарма Шекспір сказав, що життя театр, а ми в ньому актори. Дійсно, моє, як і кожного, життя має свою сюжетну лінію, першорядні чи другорядні ролі, режисера. До недавніх пір вищезгаданим була я. Хотілося все контролювати, мати щасливе закінчення, але в одну прекрасну мить прийшло усвідомлення, що такий сценарій привів до духовного банкрутства і невдоволеності. Чудово, що молодь 06.12.14 могла зібратися разом і бути наставленою в питанні господарювання Христа у власному житті. Цікаво, що це вибір кожного, чи підкорюватися Божому плану, чи притримуватися власного. Як сказав Джим Еліот: «Мудрий той, хто віддає те, чого не може втримати, щоб набути те, чого не може втратити». Отже, що я робитиму далі? Кому довірю бути режисером в моїй історії?
Олена Лащук
Відео
Фото
