Чи маю я право, не маючи відповідної освіти, комусь допомагати порадою, когось наставляти, вказувати на гріхи та недоліки людини, втручаючись в її внутрішній світ? Чи ця сфера церковного життя належить професіоналам або тільки обдарованим християнам? Де і як здійснюється справжнє душеопікунство, після якого хочеться ще більше любити Христа і Його церкву?
На ці та багато інших питань я отримала відповідь на першому ретріті нашої церкви. Ця подія відбулась на останніх вихідних (вікенді) в Заліссі. Близько 60 членів церкви залишили всі свої справи аби заглибити стосунки з Христом і зростати в єдності церкви.
Слово Боже єднало і підкорювало, торкаючись не тільки розуму, а й почуттів, як в 2 Тим. 3:16. Я чіткіше побачила своє серце, ніби побувала на рентгені. Лідери старанно і ґрунтовно вкладали в наші серця істину, яку самі люблять всім розумом і душею. А це не може залишити байдужим.
Насправді, нам притаманні поверхневі стосунки, легкі та приємні. І в цьому немає нічого поганого, але з Христом все не так. Він Бог і бачить саме дно людських душ. Його ніколи не задовольнить поверхневість. Він живий і справжній. Тому життя з Ним не може бути поверхневим. Ми лінуємося, сперечаємося, впираємося, коли справа торкається нашого «скарбу» нашого «ідолу». Господь є Бог і цим усе сказано. Він не потерпить поклоніння нікому більше. Бо це справжнє щастя – повністю поклонитися Тому, Хто єдиний цього вартий.
Як розпізнати, чи часом не своєму бажанню ти цілком відданий? Хто може допомогти мені розібратися в собі? Як мені реагувати на різні неочікувані обставини в моєму повсякденному житті? Невже Біблії цілком достатньо? Тоді чому життя багатьох християн таке безплідне? Чому моє життя не достатньо ефективне і не дуже вабить моїх дітей до Христа? Це сама суть теми душеопікунства. Дуже корисно і «смачно». Справжній хліб для душі.
Ретріт очима учасників:
«Что я скажу? Бог специально меня сюда привел, чтобы научить по библейски реагировать на различные ситуации в жизни. Теоретически я знаю, как правильно. Сейчас время практики».
Віка К., м. Здолбунів
«Мені було важливо почути, що в нас є не одне біблійне душеопікунство, і не один опікун – зрілий християнин, але й ворог наших душ – диявол, і багато не біблійних опікунів, слухаючи яких в нас з’являться проблеми».
Саша В., м. Рівне
«Тема біблійного опікунства дуже важлива для мене. Що це таке, як його застосовувати для себе і для тих, кого Бог дає тобі опікувати. Аналізую своє серце, застосовую одразу ж і це класно!»
Уляна П. м. Рівне
«Особливо важливим для мене було почути, що мета опікунства полягає в тому, щоб нагадати прекрасне Боже Євангеліє і допомогти людині відновити стосунки з Христом. Нагадати і собі, і ближньому».
Наташа Н. м. Рівне
«Мене зачепили істини, що я обов’язково мою впливати на інших, підтримувати їх, «тягнути» за собою до Христа. Душеопікунство є служінням усіх християн, членів церкви; всі ми маємо бути уважними один до одного, чуйними і турботливими. Нам потрібно дбати не тільки про свою душу, а й бачити, коли наші ближні потребують допомоги, настанови, поради. Для мене, як для мами, це особливо важливо.»
Олена м. Рівне
Взагалі, сказати, що ретріт пройшов добре – не сказати нічого. Судіть самі…
Наталка Нікітіна
Фоте ретріта
Відео
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Найближчим часом
8.
Найближчим часом
9.
Найближчим часом