Під такою назвою на основі біблійного тексту Послання до Колосян 1:27 проминув тиждень святкування всією общиною свята Великого Доручення.
Неймовірна милість та честь! Сам Господь покликав нас у Свою команду і доручив нам найпочеснішу справу по спасінню душ із різних народів.
Так склалося, що у нас було потрійне свято: відкриття двадцять шостої місіонерської конференції у нашій церкві, День Реформації та день народження нашого пастора.
Впродовж тижня церкви «Община Доброго Пастиря» м. Рівне та «Джерело Життя» м. Здолбунів мали можливість зустрітись з нашими друзями місіонерами, які ділились благословеннями служіння на Божій ниві.
Потужно лунало нагадування про значення слова «місіонер» – посланець церков, благовісник; той, хто звіщає Євангелію язичникам. Місіонер – людина, яка має привілей представляти Христа на Землі; проявляє любов до народу, якому благовістить; чесно та щиро проживає життя разом з ним і розділяє його болі та страхи, а також проголошує Божий мир і спокій; звіщає про те, що Бог усе тримає у Своїх руках та проходить випробування разом зі Своїми.
На початку конференції згадали благовісників, яких ми знали і любили, і які неодноразово бували у нас. Віддано служили Господу, але в цьому році відійшли у вічність Гуля Кузібоєва, котра служила циганському народу люлі в Середній Азії, Юрій Воробйов, який займався служінням у єврейській общині християн в Росії і прославляв Бога співом псалмів та текстів Біблії покладених на музику, співробітники місії «Надія – людям» Сергій Омелянчук, який служив народам Далекого Сходу та Білорусі, а також брат Василь Кириченко.
Прислали нам відеопривітання ті, хто не зміг приїхати на конференцію: Сергій Попов, Юрій Мороховець, Михайло Кучеренко, Юра і Олеся Стефанко, Юрій Пилипович.
На відкритті конференції Олександр Калінський проповідував на тему «Надприродна місія» за текстом з послання до Колосян 1:27. Слово Боже спонукало замислитися про те, що страждання – це необхідна ціна місіонерства, і готовність платити цю ціну є ознакою покликання. Бог покликав нас до служіння та до … страждань, адже без них ми не змінюємось, не ростемо...
Місія – це відкриття таємниці тим, хто не достойний. Саме тому ця звістка є «незручною» для наших слухачів. Христос перебуває в нас – ось сутність таємниці. Він нас очистив і захотів у нас оселитись! Ісус – наша єдина надія на славу!
Преображення кожного – ось в чому полягає надприродне завдання місії.
Звістка про Особистість Сина має вплинути на кожного. І
це може відбутися лише надприродним чином. Ця вища сила знаходиться в Ісусі Христі.
Радісним моментом конференції стало рукопокладення нашого брата Мані Мохаммаді на служіння пастора-благовісника. Ми вітаємо його з цією знаменною подією в житті й молимося, щоб Господь дав сил нести велику відповідальність цього непростого й почесного служіння.
У перший день конференції брати Мані та Олександр Калінський розповіли про свою поїздку на Кавказ. Там вони мали зустрічі з представниками іранського народу. Брати свідчили, що у цих людей є сильна спрага по Слову.
Вечірнє богослужіння в неділю пройшло під гаслом «Без хорошої внутрішньої місії та здорового вчення не буде зовнішньої місії».
Своїм досвідом і роздумами про внутрішню місію ділились з нами брати Віталій Красносельський, Сергій Литвинов, Олександр Іванчук, Олександр Гончар. Віталій відгукнувся на заклик Бога на заснування нової церкви у Вінниці, Сергій – на заснування церкви в циганському таборі неподалік м. Хуст, Олександр Іванчук залишив служіння у великій церкві в США, щоб стати пастором в маленькому українському місті Сарни, а Олександр Гончар – п’ятнадцять років благовістить дітям і молоді через християнську футбольну команду «Надія». Усі брати підкреслили, що найважливішим у їхньому служінні є особисті стосунки з Богом і наставництво один на один, а також учнівство, формування команди, яка б служила для Божої Слави.
Про зовнішню місію розповідали брати Андрій, Тахір, Юнесс, Боб та Девід. Вони свідчили про служіння народам Півночі, Близького Сходу, Східної та Середньої Азії. Брати розповідали, що у їхньому служінні важливим є залучення великої команди молитовників і шукати більше церков, які готові підтримувати місіонера в іншому народі. Також важливо виховати команду, яка б продовжила служіння на місці. А у важкі часи важливо шукати підтримку у Господа та у Тіла Його, тобто у духовно зрілих людей.
У понеділок ввечері було продовження конференції у м. Здолбунів. У вівторок місіонери були в гостях на малих домашніх групах, де за чаєм мали можливість поспілкуватись, розповісти про місію.
У середу на богослужінні в нашій церкві Андрій Магилюк презентував місіонерську подорож до Якутії. Метою поїздки було підтримати віруючих, які живуть там, підбадьорити їх та благовістити тим, хто ще не чув про Бога. Були роздані Євангелії, духовна література, продуктові пакети.
Брат Тахір зауважив, що ознакою останніх часів є те, що Церква повертається лицем до Сходу. І це очевидно через свідчення усіх гостей конференції. Молився Тахір про те, щоб усе більше і більше людей запалились місією, були ревносними у проповіді Євангелії.
Вірменію представляв наш дорогий брат Сєвак Парванян. Тяжкі часи переживає цей християнський народ. Вони співпереживають і служать постраждалим від недавнього збройного конфлікту в Нагірному Карабасі. Сєвак підкреслив, що сусідні народи в першу чергу мають бути темою щоденних молитов та місіонерським полем для християн Вірменії.
Упродовж тижня у членів церкви була унікальна можливість провести час разом з друзями місіонерами за обідом, прогулятися чи сходити на каву, почути про їхнє життя.
У четвер з гостями окремо мали радість спілкуватися у неформальній атмосфері вузьким колом брати, а з дружинами служителів зустріч мали сестри нашої церкви.
У суботу вже традиційно пройшов дитячий квест за участю гостей-місіонерів. Вчителі недільної школи та молодь підготували дітям «подорож» у різні країни: Іран, Вірменія, Китай, Марокко, Сирія, Узбекистан. Організатори прагнули, щоб діти могли доторкнутись до інших культур, проходячи різні випробування, ласуючи страви, роздивляючись національні костюми, зрозуміти, як благовістити іншим народам.
Молодь також мала зустріч з гостями конференції у форматі "молодіжки".
За відгуками тих, хто потрапили на конференцію вперше, їх приємно здивував домашній та неофіційний спосіб проведення заходів без урочистих виступів одного доповідача, але із живим невимушеним спілкуванням на теми, які хвилюють співрозмовників.
В останній день конференції з церковної кафедри звучав заклик висилати проповідників, щоб інші народи почули, повірили і призвали Господа (Рим.10:13-14).
Віталій Фомін поділився своїми враженнями від короткострокової поїздки в Грецію. Він представив нам цю частину світу як спраглу країну, що потребує місіонерів. Бог спонукає його сім’ю їхати на місію, допомагати у «Церкві Христовій» пастору Діно, який використовує туризм як інструмент для благовістя.
Мали можливість ближче познайомитися з Юнессом, який служить в Одесі людям зі Сходу: робітникам, туристам, студентам, біженцям. Він з командою організовує зустрічі для студентів – національні вечері, де готують східні страви і мають можливість дружити, спілкуватись, говорити про Христа.
Церква молилася за Павла Руденка, який вирушав у поїздку в Пакистан. Продовжуємо просити Отця, щоб Він використав цього молодого служителя для Своєї слави.
Заключна проповідь на конференції звучала з вуст Віталія Фоміна. Він говорив про «Мотивацію, ціну та мету служіння». Брат зауважив на трьох основних пунктах для благовісника: захоплений, платить, досягаючи. Тільки захоплений Сином служитель, готовий платити ціну для спасіння грішників і досягнення ними духовної зрілості у Христі, покладаючись на Божу силу!
Ніна Томилко, Тетяна Артерчук
