В усі наступні дні конференції, яка тривала увесь тиждень, було багато спілкування з місіонерами у домашніх групах, у робочих групах, екскурсії Рівненщиною і знову спілкування. Один з вечорів повністю присвятили спільному прославленню різними мовами.
В центрі нашого свята поклоніння були навіть не місіонери, але Сам Господь Ісус Христос. Наскільки величним буде колись свято поклоніння Йому з вуст усіх народів: усіма мовами.
Павло написав 15 розділ послання до Римлян нам для нагадування. Так само і свято заради якого ми зібралися служило нам нагадуванням про важливість благовістя. Благовістя – це таке ж священнодіяння, як і всі інші служіння, які відбуваються в церкві. Це – приємна для Бога жертва, яку Він цінує. Проте без дії Святого Духа – це повністю безнадійне заняття. Лише Богові під силу змінювати серця. Ми в цій справі не маємо права докладати силу чи агресію. Християни повинні підкорювати народи вірі не власною, а Божою силою, силою Його любові.
Для благовістя тим, хто ще не чув потрібна сміливість, а ми знаємо, що навіть Павло перебував у страсі та тремтінні.
Не всюди можна на повний голос проголошувати Євангеліє, проти ми повинні зробити все необхідне для того, щоб Євангеліє проповідувалося будь яким доступним способом. Те, що Ісус був страчений за нас і наші гріхи були зараховані Йому. Якщо Євангеліє не має для нас значення, то гнів Божий усе ще перебуває над нашою головою. Ніщо нам не допоможе, якщо воно не стане нашим особистим Євангелієм. У цій Радісній звістці є потреба в усіх країнах.
На підтвердження цих слів звучали подяки Ісусові за Його подвиг на голгофському хресті у піснях якутською, зулу, татарською, арабською, вірменською, узбецькою, єврейською, українською, польською, англійською, російською, німецькою, тувинською і просто мовою музики.
Було багато Євангелія, багато вдячності, багато молитви за народи. Співали разом і молилися один за одного брати з різних племен і націй, які, можливо, ніколи не зустрілися б за інших обставин, якби не Христос! Слава Йому за це.
Тетяна Артерчук
