«Будьте гостинні один до одного без нехоті!»
(1 Пт. 4:9)
Під час конференції Джорджа Мюррея у членів нашої церкви була хороша можливість служити приїжджим гостям і практикуватися у гостинності. Опісля всього, ми вирішили поцікавитися, які благословіння чи випробування зустрічають брати та сестри, приймаючи гостей. Ось, деякі відгуки...
Сім’я Сьохів приймала брата «Биг Кея» з півдня України.
«Благословінь від Бога ми отримали безліч. Найперше, це те, що Сам Бог дозволив нам приймати Свого служителя, Свого учня. Було дуже цікаве спілкування. Бог через розмови показував нам віру живу. Це надихало і підбадьорювало.
Випробування були. Вони пов’язані з моїм серцем... Дякую Господу, що могли послужити Йому».
Оленка Сабодаш і її донечка Іванка приймали сестру з Дніпродзержинська, і сестру з Одеси.
«Благословінням для нас було саме спілкування з цими Божими дітьми. Справді, спілкування було класним! Бог Сам посилав такі розмови, які були потрібні найперше для мого серця. Гості такі різні й цікаві. Було цікаво слухати їхнє свідчення, як Бог кожну з них привів до Себе й весь цей процес.
Були й випробування. Це те, що мене несподівано повідомили про приїзд гостей (гості мали б приїхати на наступний день) і доводилося все поспіхом робити. Ще одним таким випробуванням було те, що моя донька Іванка захворіла, і це приносило незручності для прийому гостей. Було важко постійно служити їм і хворій дитині. Але Господь підтримав і Слава Йому за це. У цих випробуваннях Він учив мене на все дивитися крізь Христа. Благословінням було й те, що Іванка отримала досить уваги від гостей, вони з нею і спілкувалися, і ліпили, і уроки допомагали робити. Моя дитина була дуже задоволена.
І, що найголовніше, Бог показав у моїй ситуації, як я можу служити своїм житлом. У нас 3-кімнатна квартира й досить складно її утримувати, а зараз я бачу можливість служити цією квартирою для дітей Божих».
Сім’я Нікітіних приймала дітей Божих із Севастополя і Дніпродзержинська.
«Благословінням було саме знайомство і спілкування. Гості ділилися своїми враженнями від конференції, що вони почули, у чому їх Бог вчив мінятися. Загалом, благословінням є саме служіння ближнім. Було цікаво з ними спілкуватися, адже вони всі такі різні й різний підхід до життя. Було цікаво ділитися з ними досвідом стосовно виховання дітей, особливо багато уваги приділяли питанню, як виховувати дітей, щоб вони не виростали лінивими, оскільки наслідки ліні в майбутньому дуже плачевні. Бог допоміг нам настановляти молоду сім’ю, це також є благословінням.
Були, звичайно, і випробування, особливо, що стосується віри і терпіння. Постійно потрібно було слідкувати за порядком, чистотою в домі, а це забирає чимало зусиль, часу. Але Бог давав і сили і терпіння, і вчив мене виховувати в дітях любов до гостей – а це дуже-дуже важливо, щоб діти ще змалечку розуміли, як з любов’ю приймати дітей Божих. Слава Богові, що в ці дні Христос дарував радість від служіння».
Сім’я Павловичів приймали в себе дома молоду сім’ю Сенаторових з Бреста.
«Приємно, коли можна послужити ближнім, особливо, якщо це ще й люди здалеку. Було цікавим спілкування з іншими людьми, відбулося таке, ніби духовне, взаємозбагачення між нами.
Щодо випробувань, то це дійсно таки було випробуванням, оскільки я захворіла й ми не знали чи зможемо приймати гостей, і чи подорожнім буде від цього приємно, адже з ними була ще дитина. Помолилися і віддали все це в Божі руки. Вирішили, не зважаючи на хворобу, приймати гостей. І, Слава Богу, що коли служиш Йому, Він обов’язково дає полегшення. Ці дні були радісними і гості були задоволені».
Сім’я Валентини і її сина Миколи Вацюти приймали Рустама.
«Дякуємо Богові, що з радістю могли послужити нашому брату. Цікаво було послухати його свідчення про те, як він служив серед свого народу, говорив їм Євангеліє і як потім доводилося покидати Середню Азію через переслідування.
Випробувань, як таких, не було. Було хороше, радісне спілкування».
Розмовляла Оксана Сірооченко