У церкві пройшов семінар для вчителів недільної школи, під час якого розглядали провідні принципи дитячого служіння на основі десятого розділу Євангелія від Івана.
Семінар проводив Микола Нікітін.
Будь-який процес навчання можливий тільки тоді, коли ми навчаємося самі. Якщо вчителі не будуть навчатися у Пастиря, от вони не зможуть вести за собою своїх вихованців. Тому атмосфера в класі починається з нашого власного перебування у Христі.
У Євангелії Іван описує два порівняння, які вживав Христос, – Пастир та двері. Ці порівняння містять хороші питання для самоконтролю кожного з нас.
Чи законно я посідаю своє місце вчителя недільної школи? Чи наслідую я Пастиря і сумлінно, з радістю виконую покладене на мене доручення Церкви чи, можливо, я чиню неначе «злодій і розбійник»?
Наступні питання для молитви і роздумів:
Чи знаємо ми своїх овечок, подібно нашому Пастирю? Це виклик для кожного вчителя.
Чи слухають учні нашого голосу? Чи впізнають вони нас поза межами недільної школи, чи біжать вони нам назустріч з радісними обіймами? Чи можемо ми невимушено поспілкуватися з ними? Чи раді діти нас бачити?
Чому навчаються від мене діти в моєму класі? Який мій стиль мови, одягу, які мої реакції на різні ситуації? Чи усвідомлюємо ми, що більше не живемо для себе, що ми відтепер постійно впливаємо? Ми – попереду, а наші вівці – за нами. Діти багато знають про нас, навіть про ту частину нашого життя, якої вони не бачать. Діти спостережливі.
Добре, коли пастир досконало знає Євангеліє й передає його вівцям.
Двері – це символ того, як пастир, збираючи щодня овець із пасовиська до кошари, рахує їх, перевіряє кожну з них, обстежує.
Ми і наші діти повинні знати Євангеліє не лише на інтелектуальному рівні, але щодня оновлювати своє розуміння.
Учителям недільної школи запропонували упродовж п’яти хвилин викласти на папері основні пункти свого розуміння Євангелії. Це була чудова вправа. Потім ми зачитали свої твори і отримали настанову, робити подібну річ щоразу, готуючись до недільного уроку. Молитися і розмірковувати, що є Євангеліє для мене?
Згадали також про «трьох китів», які сидять в кожній дитині:
Я САМ!
Я ЗНАЮ!
Я МОЖУ!
З віком ці кити з маленьких рибок виростають у справжніх гігантів. Ці кити егоїзму й спонукають цих милих «янголят» зривати уроки і проявляти непослух. Всі діти в тій чи іншій мірі вражені відсутністю авторитету, відсутністю стандартів та неконтрольованими бажаннями. Наше завдання, виховати в них авторитет Бога і Його Слова.
Ми можемо виховувати дітей в двох напрямках – горизонтальному та вертикальному. В першому випадку ми просто читаємо їм мораль і порівнюємо їх з іншими дітьми. В другому – ми скеровуємо їхній погляд на Христа.
Ось яким може бути приблизний напрямок розмови з дитиною при кожному з цих підходів:
- Горизонтальне виховання: «Ти вдарив дівчинку, подивися, як вона плаче! Хіба тобі не соромно? А якби тебе так вдарили?»
- Вертикальне виховання: «Ти вдарив дівчинку. Яка є таким самим Божим творінням, як і ти. Ти вчинив гріх проти Бога і Він мусить покарати тебе за це смертю. Але знаєш, чому ти не помер? Тому що Христос помер замість тебе...» Це також називається вихованням через Євангеліє.
Учителів також закликали щоденно перебувати в молитві за своє служіння:
Понеділок – день молитви за батьків. Адже найголовніше місце виховання і впливу – це сім’я.
Вівторок – день молитви за учнів недільної школи. Тільки Бог може змінити їхні серця.
Середа – день молитви за дітей, які ще не приходять в недільну школу. Можливо, це родичі, друзі, однокласники чи сусіди наших учнів, потрібно шукати можливості для дружби з ними, потрібно цікавитися друзями ваших учнів і запевнити їх, що ви будете раді також і їх бачити на уроці.
Четвер – день молитви за місіонерів, які звіщають Благу Звістку іншим народам.
П’ятниця – день молитви за Євангеліє у вихованні та щоб ми розуміли Євангеліє самі.
Субота – день молитви за недільний урок.
Було гарне, збудовуюче спілкування. Приходьте наступного разу!
Тетяна Артерчук
