Корупційні пригоди і Бог

(Якщо ви хочете перейти одразу до суті, перегорніть сторіночку вниз по тексту)

 

Частина 1 – Реалії життя

Доконало. Пригадую, здається, три рази за 25 років (бути точнішим, за останніх 6 років) життя мені довелося зіштовхнутися з корупцією обличчям до обличчя. І чомусь впевнений – це лише початок.

Вперше то було, коли здавав внутрішній і зовнішній екзамени на водійські права. Перед тим, як пішов вчитися, неодноразово чув про це діло від братів і сестер в церкві. І майже усе збулося. Виявляється, на цю тему можна сміливо пророчити і не схибити.

Група з 25 людей, які з першого разу не змогли здати теорію на внутрішньому екзамені певним чином домовилися, скинулися і… еврика! – подіяло! Чудом екзамен не прийшлося перездавати.

А далі МРЕВ… Декілька людей здало теорію з першого разу. Один із хлопців здав усе самостійно з другого разу, а переважна більшість не гаяли марно часу і трохи розщедрилися. Мовляв, навіщо «платити двічі» в касі? Автору ж довелося навіть трохи побути у «депреснячку». Протягом місяця, регулярно, раз у тиждень ходив здавати правила на комп’ютері, постійно доплачуючи по 45 грн. (якщо не зраджує пам’ять) у касі. Нарешті, з четвертого разу, нормально зазубрив правила і здав! То було неймовірне торжество і подяка Богу! Та от з практики пропозиції і почалися. Дякувати, не багато їх було. Інспектор похвалив мене за їзду, хоча і зауважив, що я (одного разу) не побачив знаку, а потім запитує: «Ну, що будемо робити?» А я ж зелений у цій темі. Відповідаю: «Давайте права, ви ж самі сказали, що все нормально». Каже: «Ну, а на знаки не звертаєш уваги. Зараз дам тобі права, а потім ДАІшники з тебе гроші будуть здирати». Врешті, ми пішли в кабінет. Дивиться документи. Каже: «Так, з четвертого разу здав теорію, з першого – практику. Щось тут не те. Може ще раз спробуєш?» У відповідь посміхаюся: «Ні, давайте права J»

Наступна ситуація склалася нещодавно, по дорозі у Львів. Прогавив знаки, порушив правила, мене зупинили. І, дивно, ДАІшник запросив мене за будівлю на приватну аудієнцію. І знову, підвела моя «незрілість» у «цих» дивних (вибачте за тавтологію) питаннях. Топчеться з ноги на ногу, оглядається і запитує: «Що будемо робити?» – наче є якість варіанти. Зрозумівши, що я нічого не зрозумів, повів мене у пристойніше місце, щоб оформити усе офіційно.

І, нарешті, – пологовий будинок. Тут мене і довело. Розбудило фібри справедливості. Міський пологовий будинок по вул. Медичній, 7, третій поверх, ніч з 19 на 20 червня 2015 року, п’ята ранку. Пологи закінчилися, нас вже мали випроводжати із пологового залу в звичайну палату, і тут починається. Акушерка дуже зворушливим тоном розповідає про те, які ліки довелося використати з тих, яких у нас не було з собою. Далі складає невеличкий список з трьох позицій, що необхідно придбати обов’язково до 9:00 ранку, бо вона передає зміну. А також, в усній формі говорить, що використала «своє» знеболююче, і тому необхідно заплатити 50 грн. +.

Поки ми збиралися, вони почали частково, вибачте, згрібати наші препарати, мовляв, вони трохи використали свого, а це гідна заміна.

Отож, рано вранці я взяв таксі, щоб поїхати в аптеку і назад. Дружина з немовлям в палаті. Повертаюся назад і в коридорі розминаюся з акушеркою. Вона ж йде приймати чергові пологи і на ходу нагадує мені про гроші. Заходжу до дружини, а вона мені про 100 грн. Інфляція! В два рази! Виходить, акушерка побачила, що я приніс куплені медикаменти, але без необхідних грошей, здійснила похід в палату під час пологів іншої жінки і подвоїла суму. Ну, ок! Вирішив не залишати справу на дружину і сам відніс кошти. Ради справи, акушерка знову вийшла з пологового залу за двері. Отримала свій «кеш» і дивиться на мене так не звично та з подивом каже на кшталт цього: «Ну хоч би якусь коробку цукерок подарували…»

Поїхав додому, телефонує дружина та каже: «Ти вже поїхав? Бо тут заходила медсестра і сказала, що необхідно зробити 20 копій одного паперу». Коли я повернувся, дивлюся, цей «документ» призначений, щоб відмічати у таблиці температуру, годування, сон і т.д. малюка і реально необхідний нам в одному екземплярі. Запитую у медсестри: «Для чого стільки?» Пояснює: «Ну бо ж ми використовуємо папір для заповнення різних бланків», – і показує мені, типу обхідні листи чи щось типу того і додає: «Ну як хочете, то не робіть».

Потім дружина додає мені ще інформацію: «Заходила медсестра і сказала, як це так, що ми витратили тисячу гривень на медикаменти, а 20 копій не можемо зробити». Подібне наголошення звучало неодноразово. Далі мова пішла не лише про паперові рушники, мило, ватку, спирт і так далі, що ще було б добре принести, адже воно використовується...

Просто жах! Звісно, загалом нема чого нарікати, Бог усе влаштував найкращим чином. Та, пояснюю, справа не в тім. Ви ніч не спите, чи то радієте чи то дивуєтеся появі дитятка, маєте незвичні дивні і приємні хвилювання, а тим часом здирники починають нахабно діяти. Коли виходиш з цього стану, починаєш більше думати і почуваєш себе обманутим. Наче фокусники, скористалися відвернутою увагою і взяли «своє». Чи хотілося б вам потім дякувати?

Пригадав, на противагу їм, таксисти в цю ніч були напрочуд благодатними. Було майже так, що вони самі пропонували встановити ціну за перевезення. Один з них запитав: «Ну скільки, щоб було по-людськи?»

 

Частина 2 – Реалії Божого Слова

Так я і прийшов до того, щоб ось це зараз вам написати. Незважаючи на об’ємність, хочу продовжити і поділитися деякими спостереженнями і тлумаченнями зі Слова Божого на предмет корупції.

По-перше, «Невже Боже Слово саме не заохочує до цього?» Адже, написано: «Подарок – драгоценный камень в глазах владеющего им: куда ни обратится он, успеет» (Пр. 17:8) або «Подарок тайный тушит гнев, и дар в пазуху – сильную ярость» (Пр. 21:14). Ой, пробачте, це ж російський переклад. Як же все виправляє український (відповідно): «Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому» і «Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну».

Друзі! Але ж Притчі – це не Тора, не 10 заповідей. Притчі – це Богом натхнені спостереження їх автора Соломона, з яких дістаємо користь душі і життю, а не правила, якими можна маніпулювати. Сказано ясно – це хабар! Сказано – в очах його власника, а не в Божих очах. І вам не дивно, чому в другому вірші сказано, що саме «таємний дарунок» погашує гнів? Таємний – це не той, який ви здійснили, коли отримувач не знає, що ви відправник. Адже, в такому разі,отримувач не знав би, на кого припинити гніватись J. «Таємний» відноситься швидше до конфіденційності справи, і аж ніяк НЕ до тексту з Мт. 6:3: «Нехай не знатиме ліва рука твоя, що  робить права...» (тут мова про милостиню, а не подарунки). 

По-друге, «Хіба не можна виразити подяку, нехай навіть подяку наперед?»

«Корупція» – слово не Біблійне, але саме слово суті поняття і справи не змінює, чи не так? Біблійною термінологією, я б сказав, корупція – це спотворення Божої справедливості (тобто, за Божими критеріями і Божою оцінкою) за допомогою будь-якої матеріальної чи тілесної вигоди, тобто хабара чи подарунка.

І тут виникає питання: «Для чого дякувати за не отримане благо?» Адже, подяка (благодарение) – це реакція-визнання когось джерелом блага. Ок, ви вирішили подякувати вкінці. Тоді, для чого про цю «подяку» завчасно домовлятися?

Ні, ніхто не забороняє вам бути вдячним і виражати подяку у фінансовому еквіваленті. Та, чому б тоді не робити це завжди? Наприклад, коли в маршрутному таксі вас безпечно довезли до місця призначення. Або, коли чемно обслужили на касі. Чи в церкві, коли вам сказали проповідь, заспівали пісні і посміхалися люди. Іншими словами, чому кожного разу не платити за таке бажане позитивне відношення до тебе людей? Наперед чи після того, байдуже.

По-третє, «Що тут, власне, такого? І що ти сам будеш робити, якщо дружині/дитині буде погано і ніхто не захоче взятися за неї?» І справді, що тут такого? Ніхто ще не посилав вогонь з неба за це. Гірше ЛГБТ меншинств не буває. І, коли на кону життя, не варто включати духовність чи включати із себе духовного.

Цікаво, що б на це відповіли вам мученики церкви, якби воскресли з мертвих? А точніше, якби спустилися з небес. Чи, хоча б, що сказали ті, які «завдяки» корупції безпідставно потрапили у в’язницю (принаймні, якщо оцінювати суто зовнішні фактори)?

Прочитайте Вихід 23, той самий розділ, який «випадково» випав на моє читання в день здачі екзаменів у автошколі.

1 Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. 2 Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду. 3 І не будеш потурати вбогому в його позові. 6 Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові. 7 Від неправдивої справи віддалишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого (російський переклад для ясності: «Я не оправдаю беззаконника»). 8 А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих.

Усе так ясно, що не бачу причини детальніше пояснювати. І це не просто Закони. Ізраїль вступав з Богом у найтісніші духовні стосунки, які називалися «Завітом» (Вих. 24). Бог ніколи не витрачає даремно місця у Святому Письмі і не кидає слів на вітер. Бійтеся, хто так вважає. Він обов’язково візьме «Своє». Його правосуддя відбудеться, якщо не вмить, то незабаром.

Коли ви вирішуєте дати хабара у військкоматі, в лікарні, в навчальному закладі, автошколі, на кордоні, будь-де, аби обійти закони, аби піти «коротшим шляхом», пам’ятайте, в Божих очах – це крива дорога.

Ми забуваємося, Бог – це не список правил чи не існуючий адміністратор, яким залякують усіх, щоб не захаращувалися території. Бог – жива особистість, наш Творець. І все, що робиться на землі, сприймається Ним як «жести» визнання Його Богом або ж визнання богом когось/чогось іншого. Швидше, себе! Маленьким таким, але боржочком, хоча б.

Бо що ж виявляє корупція?

Людина бере владу у свої рукиаби керувати ситуацією на своє благо! Як же часто потім Бог сміється з подібних вчинків! І як все ж таки це безглуздо – посягати на владу, якої не маєш і не матимеш. Сьогодні ти в три секунди отримуєш бажане, а завтра твій автомобіль розбитий, в кращому випадку. Сьогодні тебе прекрасно обслуговують лікарі, а завтра твоя дитина помирає від якої-небудь інфекції чи просто поряд розпочинається бомбардування. Друзі, ми не можемо знати, де стелити собі, щоб не впасти.

Людина творить свою, а не Божу справедливість! Вона вирішує покласти на шальку терезів що-небудь аби досягти чогось такого бажаного. А хтось в цей же момент смиренно погоджується з тим і приймає ваш «скромний дар» з подякою J. І це так безглуздо. Сьогодні студент оплачує свої оцінки, щоб отримати диплом лікаря, а завтра до нього приходить хворий адвокат, щоб за ті ж гроші полікуватися. Горе-лікар так лікує, що мусить відповідати за те перед судом і адвокат вже виступає у ролі позивача і так по колу. А таких кіл в країні просто тьма.  

Людина «топчеться», таким чином, по душах інших і спотворює образ Божий! Хто б не був поряд з вами і не спостерігав усе, навіть, якщо протре лінзи, то не побачить в таких діях Бога. Чи, інакше кажучи, побачить, але вашого, видуманого, спотвореного, вигідного плоті.

Людина не знає, на скільки печальні наслідки чекають її чи оточуючих у результаті. Батьки «викупляють» своїх дітей з в’язниці, а ті, тим часом, починають новий виток беззаконь, адже батьківський «рубль» такий довгий і всесильний, а гріх такий лукавий! Судді відпускають вбивць і зловмисників, а завтра жертвами стають їхні діти.

Звідки ж ростуть ноги корупції? Корупція – це плід, а не корінь проблеми. Цей плід – не просто реакція на суспільну суцільну корупційну систему. Це плід породжений серцем людини. Така людина має уяву про Бога, як продавця і вступає з ним у торгово-економічні відносини. Що зробити, щоб Ти сильно не злився? І тому, вступає у такі ж відносини з людьми. Це дія гріховного, невіруючого серця, образ Бога в якому спотворений брехнею (Рим. 1).

Окрім того, фінансові гонорари – це один із найбільш видимих плодів. А їм завжди передують маленькі, незначні корупційні махінації. Наприклад, діти в сім’ї продають батькам свою поведінку за певні винагороди. Швидше за все, перед цим батьки дали дітям привід для подібних торгів. Або ж, ту ж справедливість порушує відсутність заслуженої похвали. Сукупність різних факторів несправедливості в оточенні – чудова аура, щоб піддатися гріху в серці, яке й так від народження схильне до брехні і спотворення реальності з «благими намірами».

Що ж цим робити? Не полишайте пізнавати Бога! Лише в Його світлі достатньо помітний гріх. Ходити в світлі людей, як жити лише у світлі місяця. Суцільна ніч. А якщо люди навкруги ще й відмовляються відображати «їхнє сонце» ‒ Бога, то тим більше в їхньому світлі одна темрява.

Слідкуйте спершу за собою! Кожен день ми стоїмо перед вибором, йти на компроміс з гріхом чи залишатися на Божих шляхах. Чи спостерігається у вашому житті справжній ріст, зростаюча спрага по Богу і Його Слову та реальні зміни? Чи не намагаєтеся ви підкупити ближнього компліментами? Чи не почуваєте себе боржником, коли вам щось подарували чи запросили в гості тощо? Починайте з тих ситуацій, які Бог буде допускати у вашому житті.

Називайте гріх гріхом! Не закривайте очі! Не протирайте їх так, наче вам здалося. Дивіться через призму істини на світ і ситуації вашого життя. Не кажіть: «Просто я так не поступаю, мені це не прийнятно, я за здоровий спосіб життя». Є сорочки, які за початковим призначенням носять не попрасованими, а пом’ятими. Так от, не намагайтеся «розрівняти» в своїх очах те, що неможливо виправдати в Божих.

Залишайтеся християнином! Не потрібно рвати на собі сорочку. Говоріть впевнено і принципово, але м’яко. Як колись мені пояснював один брат: «Будь м’яким, як валик (для фарбування) ззовні, але май міцний стержень всередині». «...завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.»(1 Пет. 3:15).

Не користуйтеся благодаттю не за призначенням! Благодать відновлює для змін, а не дає придуману свободу чинити все за волею власного серця. Христос справді омив вас від гріха, якщо ви у це повірили. Та, коли ви починаєте безсовісно грішити, виникає слушне питання – чи справді це відбулося? Коли ви знову кажете: «Боже прости, адже Твій Син за мене помер», чи справді ви хочете більше цього не робити і приймати рішення бігти від гріха?

Ви вірите у Божу благодать, коли вона сильна змінити вас і виправити ваші стосунки. Інша благодать – химерна і скоро це проясниться. В бій! З собою!

Артем Приступа