Сто домів

Марка 10:29-30

Упродовж місіонерської конференції, окрім спільних богослужінь і різноманітних зустрічей з місіонерами в приміщенні церкви, був спеціально запланований час для обідів з гостями з різних країн в сім’ях членів церкви «Община Доброго Пастиря», а також зустрічі вдома на вечірніх малих групах з вивчення Біблії.

Це спілкування у більш тісному колі ні з чим не можна порівняти, адже ти сидиш зі служителем, який багато потрудився на Божій ниві, за одним столом, розділяєш їжу і бесіду, можеш без обмежень у часі вислухати свідчення того, як Бог знайшов цю людину, яким чином і за яких обставин покликав на місіонерське служіння, які могутні чудеса явив через її проповідь Благої Звістки іншому народу. Ти переносишся думкою в заметені снігом безкраї простори тайги, на узбережжя Льодовитого океану, до спекотної Індії в нужденне поселення прокажених, до старовинних вуличок європейських столиць, в пустелі, ліси, гори й острови, всюди, де люди потребують почути новину про спасіння в Христі. Ти можеш почути про дивні Божі шляхи, якими він працює з закаменілими серцями людей, які Його не знають: через проповідь, через молитву, через терпеливе служіння милосердя, подекуди через чудеса... В такому спілкуванні і розповіді про своє власне життя Бог дає чергову можливість одержати підбадьорення, зміцнитися у власній вірі, проаналізувати ступінь своєї посвяти Великому дорученню нашого Творця.

Приємно, що служителі місіонерського комітету потурбувалися про те, щоб кожна сім’я і мала група мали можливість по черзі запросити в свій дім для таких зустрічей не одного, а декілька гостей в окремі дні конференції і, таким чином, ближче познайомитися з місіонерами з різних країн. Тепер ми з ще більшим натхненням можемо продовжувати молитися й підтримувати людей, яких ми знаємо особисто, які стали близькими нашому серцю, з якими ми подружилися. Величезні благословення отримали ті люди, хто приймали в своїх домах на ночівлю гостей конференції упродовж декількох днів. Важко сказати, хто кому послужив, настільки Бог дає можливості взаємно збагатитися і, головне ‒ виконати волю Христа, щоб Його учні знаходилися у спілкуванні і в спільності. Ніякий п’ятизірковий готель не замінить собою простої, щирої християнської гостинності. Господарі надовго залишать собі, а гості повезуть з собою приємні враження від спільності в Бозі, єдності Божих дітей з різних, далеких, а подекуди, ворожих одна до одної країн.

Окрім того, дотик до життя інших християн дає поштовх дякувати Богові і вчитися цінувати те добре, що ми маємо в своїй церкві, в своїй країні. Наприклад, наскільки кожен з нас забезпечений матеріально і благами цивілізації у порівнянні з життям християн, які терплять утиски й нужду в країнах Близького Сходу, або які ми благословенні проповіддю і вільним прославленням Господа на всякому місці у порівнянні з підпільною церквою тоталітарних держав, в яких наші брати і сестри мріють про те, щоб зібратися для поклоніння разом, щоб заспівати хвалу Богові не пошепки, а на повний голос. Нехай Бог допоможе нам правильно скористатися тим, що ми живемо в одній з найбільш вільних країн у світі, де не забороняється ні проповідь Євангелія, ні наше з вами місіонерське служіння серед інших народів.

Тетяна Артерчук