У вересні в усіх школах починається навчальний рік, а в «Надії» – новий навчально-тренувальний сезон.
З перших днів осені до нас почали приходити діти різних вікових категорій. Приходили самі, приводили батьки, приходили, приходили... Багато, дуже багато. Це викликало в нас навіть невелику паніку: «Що з ними робити?» Майданчик невеликий, тренерів нібито не мало, але все одно не вистачає для якісного тренувального процесу. Привід для молитви, але це реальна проблема. Ми потребуємо великого футбольного поля і спортзалу.
«Посортувавши» дітей, ми утворили п’ять груп! Це означає, що в нас займатиметься близько 100 дітей, а є ще юнацька та доросла команди.
Найменші, «кідси», найкумедніші та одночасно найпроблемніші. Важко дається дисципліна та порядок хлопчакам 4-6 років. Багатьом з них ще хочеться гратися, а тут потрібно робити якісь вправи, слухати тренера. Набігавшись, ми сідаємо на біблійний урок і разом з батьками досліджуємо Євангеліє, вчимося застосовувати прості життєві принципи.
Більш старша група, U-9, не набагато відрізняється від «кідсів» порядком і дисципліною, але рівень футбольних навиків та біблійних знань дозволяє займатися більш серйозно. Одинадцятирічних очолив Женя Пальчевський, вихованець «Надії», який дебютує в якості тренера. Дуже цікаво спостерігати, як він проводить тренування та біблійний урок, як навчається будувати команду та любити своїх вихованців. До речі, Женя встиг провести дві товариські гри, одну з яких виграв, а одну звів у нічию.
Тренування команд U-13 та U-15 восени прийняли на себе Паша Озарчук та Діма Сосновський відповідно. В минулому році вони працювали разом в одній команді, Паша допомагав Дімі в U-14. З першого вересня в Озарчука перша самостійна робота, перша власна команда. Хлопець, незважаючи на юний вік, дуже серйозно виріс за останній час як духовно, так і в футбольному плані. Велику роль в цьому зіграло його навчання на тренерських курсах Алана Ніксона, які проводила Християнська Футбольна Спілка України.
Наша юнацька команда в кінці вересня почала друге коло чемпіонату області. На початку сезону було ясно, що великих успіхів нам чекати не варто, адже гравці наші зібралися в команду лише навесні, в нас багато дебютантів, багато недосвідчених гравців, про себе я навіть називав своїх юнаків «групою здоров’я». Сезон починався важко, було багато поразок з великим рахунком, але ближче до половини чемпіонату хлопці, набравшись досвіду і зміцнівши морально, зуміли виграти кілька матчів та зробити пару нічиїх. З’явилось влітку і кілька новачків, які з великою цікавістю слухають на біблійних уроках. Якщо ми збережемо кістяк цієї команди, на наступний рік спробуємо поставити перед хлопцями більш серйозну мету.
Нарешті про наших дорослих! До завершення чемпіонату Рівненського району серед команд першої ліги залишилося кілька турів. Нажаль перше місце зайняти ми не змогли, але є шанси стати вперше в своїй історії другими. Льоша Лупенко зумів згуртувати хлопців навколо футболу та навколо Слова, вдало поєднавши в команді досвід наших «ветеранів» та вчорашніх юнаків, більшість з котрих його вихованці. Здається, наші дорослі мають гарні перспективи.
А тепер про головні наші події вересня. В цьому місяці вступив в завіт з Господом, прийнявши водне хрещення, наш футболіст Діма. А ще одружився Андрій Казмірук, утворивши сім’ю з Катею Альоновою!
Слава Богу за врожайний вересень!
Олександр Гончар