У зимовій казці

З 13 по 15 січня відбувся дитячий табір "Різдво 2017". Було понад 50 дітей. Всі були поділені на 6 груп за віковими категоріями. Приїхала досить немала кількість невіруючих дітей. Бог благословив нас хорошою погодою і дав нам сніг, якого ми так довго просили. Діти мали можливість покататись на гірках, пограти в сніжки і просто побути на природі. Вцілому була приємна святкова атмосфера. Діти були зацікавлені проповідями, біблійними уроками в групах. Одна дівчинка,приїхавши з табору додому, запитала в мами:"Мам, чи знаєш ти, що Христос вмер за нас всіх?" Саме ці слова вона вперше почула у нашому таборі. Ми дуже раді і прославляємо Бога, що те Слово, яке ми доносимо до них, проростає у їхніх серцях і з часом ми бачимо плоди.

Чи може християнка потрапити у сімейний конфлікт?

Збираючись для вивчення книги Марти Піс «Чудова дружина» ми переслідували мету – навчитися жити для слави Божої. Цього року ми вивчили книгу Пола Міллера «Життя в молитві», яка показала багатьом з нас, наскільки сильно ми зациклені на собі. Наша реакція на щоденні побутові ситуації виявляє гріховні плоди нашого бажання поклонятися собі.

Сім років – вісім конференцій

Думаю, тільки духовний занепад може змусити мене вважати цей час втраченим :)

«Перезавантаження серця» – це не данина сформованій традиції, це час загальної Божої благодаті, в контексті якої Він працює з багатьма душами. Це дуже радує і надихає.

Кожна новорічна зустріч різна: і підготовка до неї, і її проведення. Що ж відбувалося в цей раз?

Бог повернувся до нас обличчям

Свято Різдва Христового! Всі ми його дуже любимо, всі ми його чекаємо… Воно приносить нам багато радості, приємних моментів й очікуваних зустрічей. Та на превеликий жаль все те добре залишає осторонь найголовніше – народження Спасителя для людей.

Хто ти: місіонер-пілігрим, місіонер-молитовник чи місіонер у фінансах?

В п’ятницю учасники вечірнього богослужіння мали ніби дотик до Божого чуда у вигляді свідчення, яким ділилися місіонерська родина Константинник: брат Женя і сестра Іра. З 15 років, які вони провели у служінні Богу: 9 років пройшло за межами України (Росія, Туреччина, Ізраїль), а останні 5 років родина благовістить у мальовничій острівній країні Па́пуа Нова́ Гвіне́я.

Напевно, найбільш вражаючими були свідчення молодих папуасів про їхнє навернення від поклоніння демонам і злочинного життя до живого Бога – Ісуса Христа. Недарма «таточко» і «мамочка» провели роки, живучі пліч о пліч з сільськими дітлахами у бамбуковій хижі без зручностей. Недарма вони не спокусилися проміняти миття і прання в озері і спання на підлозі на будинок з трьома спальнями, гарячим душем і пральною машинкою… Недарма вони благали Господа, якому довірилися, щоб Він допоміг не зійти з розуму, коли все здавалося безнадійним і Він щоразу подавав вчасну допомогу у вигляді продуктового пакету, затримки тропічної зливи, повернення викрадених речей і головне… покаяння папуаських підлітків, які зараз прагнуть служити іншим людям.

Напружений листопад

Листопад місяць видався дуже насиченим в змагальному плані, адже було багато ігор та виїздів.

В листопаді сталася історична подія для нашого клубу – старша команда брала участь в 1 лізі чемпіонату України. Це нова сторінка в нашій історії. Та до її старту, за тиждень до цього в нас були ще дві товариські гри, в яких ми готувалися до цієї події. Наші суперники були також християнськими командами. Дуже класно, що різних людей Бог об’єднує через флорбол. З першим суперником грала і молодша, і старша команда, а з другим – тільки старша. Був дуже гарний час, де ми могли вдосконалювати свої навички та разом дякувати за все те, що Бог нам дає.

Істина про дружбу

Відбулась чергова молодіжна зустріч на тему дружби. Це досить широка і важлива тема. В будь якому віці ми шукаємо людину, якій зможемо відкритись, проводити разом час, спілкуватись. Ми звикли до спілкування і не уявляємо життя без цього, тому що Бог створив нас для спілкування. Люди не лише звикли знайомитись, спілкуватись, дружити але й хочуть привітного ставлення до себе.