Об'єднання Біблійних Місіонерських Церков України
З 27 червня по 2 липня на території «Залісся» поблизу міста Рівне пройшов міжцерковний табір «Євангеліє для справжнього життя». Бог дав можливість зібрати разом більше 140 чоловік, дітей та дорослих з церков районних центрів Сарни (церква «Благовіщення») і Новоград-Волинський (церква «Звягель»).
Особливий час, коли наше життя єднається з Богом ‒ це час молитви. Молитися не можна забагато, молитви ніколи не може бути достатньо, ми завжди і в усьому, на кожному місці потребуємо звертатися у молитві до Всевишнього Бога, Творця неба і землі.
Дві тисячі літ тому Ісус Господь сказав, що побудує Свою Церкву і сили адові її не переможуть.
Пройшли роки й століття, Церкву Божу переслідували правителі, жорстоко вбивали, диявол спокушав багатством світу, сіяв обман, але ніщо її не зруйнувало − вона існує аж дотепер. І сьогодні ми славили Всевишнього, дякували Йому за Церкву.
Так склалося, що травень виявився для нашої команди змагальним. Ми приймали участь у двох турнірах, але про все по порядку.
Про що нам говорить історія? Вона показує нам наше безсилля і велич Всесильного Бога. Історія всього християнства, історія церкви в нашій країні, історія нашої церкви зокрема, уся історія показує неміч і слабість людини й у той же час безмежну силу Великого Бога, який панує над усім, який все і всьому повеліває.
Слово Боже завжди попадає прямо в ціль у наші серця, я маю надію, що ніхто з присутніх не залишився байдужим після молодіжного зібрання, був уважним та чесним з самим собою та Богом.
Тема нашої зустрічі була «Ісус – моє життя», на цю тему служитель Здолбунівської церкви «Джерело Життя» Андрій Бортнійчук підготував потужну благословенну проповідь, наповнену силою Того Хто навіки полюбив нас.
В понеділок увечері, після насиченого трудового дня, жінки й дівчата нашої церкви зібралися разом, щоб розділити радість очікування народження синочка в родині Сашка та Каті Ващуків. Насамперед розпитали молоду маму про її відчуття, як сприйняла родина цю новину, як проходила більша половина вагітності, яка вже залишилася позаду, що нового відкривав Бог в цей час для неї та її рідних, яке придумали ім’я для хлопчика...
Темою травневої жіночої зустрічі стало «Шанування Христа – ключ мотивації дружини». Більшість жінок-християнок добре знають, що Біблія вчить їх бути покірними чоловікам. Ми прекрасно розуміємо, ЩО потрібно робити, маємо уявлення і про те, ЯК це потрібно робити. Наприклад, ми знаємо, що потрібно смирятися, не гніватися, говорити лагідно. Ми навіть навчені, як саме здійснювати це на практиці – так, крики чи жбурляння посудом взагалі неприпустимі, розмовляти з чоловіком бажано спокійним, лагідним тоном, зберігаючи при цьому відповідний вираз обличчя тощо. Всі ці прийоми ми навіть вміємо застосовувати завдяки вдосконаленню у самоконтролі. Проте, чи це все, чого хоче від нас Бог? Наскільки довготривалим може бути наше терпіння? Як далеко ми можемо дістатися на паливних ресурсах наших особистих намагань? Чи не буває з нами ситуацій, коли ми нарешті «зриваємося»? Чи не доводиться нам час від часу наступати на одні й ті ж самі граблі?
Чи знаєш ти радість Воскресіння? Чи впливає ця радість на твоє життя, вчинки, думки, відносини з іншими людьми? Чи є ти носієм радості? Чи ділишся ти нею з іншими людьми? Часто наша радість зникає коли якісь тяжкі обставини приходять в наше життя, де ж знайти ту радість, яку ніхто в нас не відбере?
У житті нашої церкви дуже велику роль зіграло сестринське служіння. Зустрічі, святкування, групи для заміжніх жінок, групи для дівчат, різні виїзди й заходи, усе це чинить свій вплив на духовне формування кожного і єдність церкви загалом.
