Показати Христа

“Місія – це означає поїхати до людей, жити серед них і показати їм Христа…”

Початок ХХІІ місіонерської конференції. Далекий Схід, Азія, Європа, США: географія охоплює далекі країни і маловідомі народи, і початком всьому цьому є любов Бога до людей, яка відкрилася в Ісусі Христі.

Дитинко, ми з радістю чекаємо твого народження!

Зимового недільного вечора відбулося свято материнства, яка сестри підготували для Оксани Китайкіної. Жінки й дівчата прийшли, щоб привітати свою подругу з очікуванням народження синочка, помолитися про її потреби, дати настанови і висловити добрі побажання, вручити невеликі подаруночки для немовлятка і мами. Хоча Оксана знала, що для неї готують приємний сюрприз, проте, коли її попросили нарізати святковий тортик з написом: «Марчику, ми тебе чекаємо!», вона все ж була зворушена до сліз.

У зимовій казці

З 13 по 15 січня відбувся дитячий табір "Різдво 2017". Було понад 50 дітей. Всі були поділені на 6 груп за віковими категоріями. Приїхала досить немала кількість невіруючих дітей. Бог благословив нас хорошою погодою і дав нам сніг, якого ми так довго просили. Діти мали можливість покататись на гірках, пограти в сніжки і просто побути на природі. Вцілому була приємна святкова атмосфера. Діти були зацікавлені проповідями, біблійними уроками в групах. Одна дівчинка,приїхавши з табору додому, запитала в мами:"Мам, чи знаєш ти, що Христос вмер за нас всіх?" Саме ці слова вона вперше почула у нашому таборі. Ми дуже раді і прославляємо Бога, що те Слово, яке ми доносимо до них, проростає у їхніх серцях і з часом ми бачимо плоди.

Чи може християнка потрапити у сімейний конфлікт?

Збираючись для вивчення книги Марти Піс «Чудова дружина» ми переслідували мету – навчитися жити для слави Божої. Цього року ми вивчили книгу Пола Міллера «Життя в молитві», яка показала багатьом з нас, наскільки сильно ми зациклені на собі. Наша реакція на щоденні побутові ситуації виявляє гріховні плоди нашого бажання поклонятися собі.

Сім років – вісім конференцій

Думаю, тільки духовний занепад може змусити мене вважати цей час втраченим :)

«Перезавантаження серця» – це не данина сформованій традиції, це час загальної Божої благодаті, в контексті якої Він працює з багатьма душами. Це дуже радує і надихає.

Кожна новорічна зустріч різна: і підготовка до неї, і її проведення. Що ж відбувалося в цей раз?

Бог повернувся до нас обличчям

Свято Різдва Христового! Всі ми його дуже любимо, всі ми його чекаємо… Воно приносить нам багато радості, приємних моментів й очікуваних зустрічей. Та на превеликий жаль все те добре залишає осторонь найголовніше – народження Спасителя для людей.

Хто ти: місіонер-пілігрим, місіонер-молитовник чи місіонер у фінансах?

В п’ятницю учасники вечірнього богослужіння мали ніби дотик до Божого чуда у вигляді свідчення, яким ділилися місіонерська родина Константинник: брат Женя і сестра Іра. З 15 років, які вони провели у служінні Богу: 9 років пройшло за межами України (Росія, Туреччина, Ізраїль), а останні 5 років родина благовістить у мальовничій острівній країні Па́пуа Нова́ Гвіне́я.

Напевно, найбільш вражаючими були свідчення молодих папуасів про їхнє навернення від поклоніння демонам і злочинного життя до живого Бога – Ісуса Христа. Недарма «таточко» і «мамочка» провели роки, живучі пліч о пліч з сільськими дітлахами у бамбуковій хижі без зручностей. Недарма вони не спокусилися проміняти миття і прання в озері і спання на підлозі на будинок з трьома спальнями, гарячим душем і пральною машинкою… Недарма вони благали Господа, якому довірилися, щоб Він допоміг не зійти з розуму, коли все здавалося безнадійним і Він щоразу подавав вчасну допомогу у вигляді продуктового пакету, затримки тропічної зливи, повернення викрадених речей і головне… покаяння папуаських підлітків, які зараз прагнуть служити іншим людям.

Істина про дружбу

Відбулась чергова молодіжна зустріч на тему дружби. Це досить широка і важлива тема. В будь якому віці ми шукаємо людину, якій зможемо відкритись, проводити разом час, спілкуватись. Ми звикли до спілкування і не уявляємо життя без цього, тому що Бог створив нас для спілкування. Люди не лише звикли знайомитись, спілкуватись, дружити але й хочуть привітного ставлення до себе.