Дорогі брати й сестри, дякую за молитви і підтримку, завдяки вам ми змогли з’їздити на Півострів і поділитись Доброю Новиною. Наша подорож тривала з 29 квітня по 4 травня.
На цей раз ми вирішили їхати машиною до кордону, але була проблема, де там її залишити. Бог дав мудрості і ми знайшли церкву недалеко від кордону, в місті Чаплинка. Там погодилися, щоб наша машина лишилась у них. Я дякувала і прославляла Бога за те, що Його діти є скрізь. Ми виїхали з Києва пізно ввечері і на ранок приїхали в Чаплинку. Бог беріг нас всю дорогу, слава Йому за це. Кордон перейшли дуже швидко, без пригод, відчувалось, що за нас молиться багато братів і сестер.
На «тій стороні» нас зустріли наші друзі і ми вирушили в дорогу. Коли ми приїхали в табір, то були дуже раді бачити наших дорогих друзів, разом молились і прославляли Бога. В цей день (30 квітня) мали чудовий час спілкування і планування майбутніх декількох днів.
З нами ще мали бути брати з Рівного, вони виїжджали пізніше і хотіли перетнути кордон на своїй машині, я хвилювалась з цього приводу і молилась Богові, щоб Він їх зберіг. Десь о 22:00 годині вони подзвонили і сказали, що на кордоні дуже велика черга, десь 100 машин. Ми стали молитись і чекати. В 24:00 вони подзвонили і сказали, що їхню машину не пропустили через кордон, ми почали думати, як же їх забрати. Дякувати Богу, що знайшовся один брат, який забрав їх з кордону і привіз до нас. Машину вони лишили в Україні на заправній станції, всі хвилювались, щоб з нею нічого не сталося.
До нас брати приїхали десь о 7:00 ранку, дуже втомлені, ми відправили їх спати. Це був перший день «Майовки» (так назвали цей проект). Об 11:00 годині почали приїжджати люди, деяких я знала, бо була з ними в таборі, а деякі були незнайомі для мене. В цей день ми мали час для того, щоб познайомитись і дізнатись один про одного. Десь до обіду всі зібрались, ми розбудили хлопців і офіційно почалась «Майовка». Ввечері ми пішли в гори, кожен день на протязі цих вихідних ми ходили і дивились на той світ, що створив Бог. Ці походи проводив один брат, який знає дуже багато віршів різних поетів, і за допомогою них, він розповідає про велич Бога і Його мудрий задум. Потім ми мали змогу відкрити сезон і скупатись в озері. Також кожен вечір ми мали спілкування біля вогнища, де хтось розповідав Слово з Священного Писання, а потім ми всі разом співали пісні. Після цього був гарний час, щоб трошки поговорити і дізнатись, яке ставлення до віри, Слова і Всевишнього.
Дуже приємно, що на цю «Майовку» приїхало багато хлопців, які грали в футбол, волейбол і спілкувались на серйозні теми. Також приїхали дівчатка, з якими ми грали в різні ігри і говорили на теми, які нас турбують. Я дякувала Богові за кожен день і кожне спілкування, яке Він давав. Особливість цього вікенду, що не було чіткого розкладу, тому ми завжди мали час говорити один з одним і ділитись вірою.
В неділю ми з’їздили на зібрання, а після цього на Хадирлес, це таке свято весни. Кажуть, що в цьому році людей було дуже багато, так багато не було ще ніколи. Коли ми ходили там і дивились на національні костюми і слухали співи, я думала, що іноді якісь переживання краще всього об’єднують людей.
В останній день зранку було похмуро та йшов дощик, але ми все рівно пішли в гори, дивились на старовинні печери і прекрасні пейзажі. Після обіду ми мали їхати додому. Так не хотілося лишати друзів, але час невблаганний. Ми всі разом подякували нашому Батьку, що дав змогу зібратись і що охороняв весь цей час та поїхали додому. Кордон також пройшли без проблем. На Україні нас зустріла сім’я з Чаплинки і ми поїхали до них в церкву, де мали трошки часу, щоб ближче познайомитись і попити чаю. Раділи, що познайомились і ділились планами на майбутнє.
На вулиці настала ніч, вийшов місяць і ми поїхали додому на нашій машині. Дорогою бачили колону техніки, це нагадало мені молитись за мир в Україні. Додому доїхали без перешкод, наш Батько беріг нас весь цей час, ваші молитви завжди були з нами, ми завжди відчували вашу підтримку.
Моліться, щоб ми змогли провести «там» табір влітку, щоб знайшлись брати й сестри, які готові послужити і щоб Всемогутній Батько вже зараз готував серця тих, хто почує звістку про Нього від нас.
Іра
Ця поїздка стала великим благословінням для мене. Бог вкотре показував Свою могутність та нагадував, що щоб не запланували люди, у Бога є кращий план. Я не мала сумніву, що ми доїдемо в Крим та спокійно перетнемо кордон. Так і сталося. Ми знали, хто ще буде в команді і чекали братів, щоб розпланувати програму. Для мене стали випробуванням події, які трапилися з братами з Рівного. Ця ніч, коли вони їхали, йшли та знову їхали, стала молитовною для мене. Я задавала багато питань Богу і дуже хвилювалася. Але Бог через це випробовував не тільки віру хлопців, але й нашу. І Він ще раз показав, що все в Його руках, і це найкраще, що може бути.
Я їхала і не знала з ким саме мені доведеться спілкуватися. В цій «подорожі» Бог подарував мені багато знайомств з кримськими татарами та місцевими братами й сестрами. З деякими вдалося подружитися. Ця поїздка стала ще одним шансом поділитися Євангелієм з іншим народом та нагадати Його собі.
Дякую Богу за цей чудовий час та дуже сподіваюся послужити там влітку у таборі.
Свєта