Два перші робочі дні тижня всі небайдужі до благовістя брати і сестри провели у спільному поклонінні та навчанні й молитві про ту частину людства, яка проживає у нехристиянських країнах. 88% населення цих країн ніколи не мали можливості зустрітися з будь-якими представниками християнської культури. Лише 6% проповідників Слова серед інших народів спрямовують своє служіння цим народам. Потреба у благовісниках і молитві є колосальною.
Багато з таких країн є закритими для Євангелія, прийняти Христа в них означає гоніння: починаючи від того, що тебе може зректися вся твоя рідня і суспільство та закінчуючи, подекуди, смертною карою. Свідчили брати і сестри, яким особисто довелося пережити на собі скорботи вигнання з рідної землі, болісну розлуку і нерозуміння з батьками, рідними, радість служіння Словом своїм по крові і щастя навернення до Господа всупереч всім обставинам життя.
З того часу, як Авраам вигнав в пустелю з свого намету Агар і сина Ізмаїла (родоначальника великого числа нехристиянських народів), старший син цього обранця Всевишнього провів у пустелі набагато більше часу, ніж ізраїльський народ. Багато людей в нехристиянській культурі переживають почуття залишеності, образи, вигнання, ненависті. Почуття залишеності і відчаю є особливо гострими, тому що їхній бог мовчить. Вони до сьогоднішнього дня шукають джерело води в пустелі, щоб вижити (про що свідчать щорічні ритуали паломництва). І не знають, що джерело, яке врятувало життя Агарі й Ізмаїла тоді в пустелі, дав живий Бог, до Якого покликали у відчаї мати і юнак (Буття 21:16). Бог потурбувався про життя старшого сина Авраама, адже він дав обітницю про це і батькові (Буття 17:20, 21:13) і матері (Буття 16:10, 21:18) Ізмаїла. Ми бачимо з книги Буття, що Агар після зустрічі з живим Господом більше не сперечалася зі своєю пані, вона стала іншою людиною. Ми бачимо також, як справдилося Боже благословення і Він розмножив також і Ізмаїла, незважаючи на те, що йому довелося починати нове життя в пустелі. Бог дав Ізмаїлові так само дванадцять синів і дочку, як і Ісааку, хоча він і не був сином обітниці, проте Бог не відмовляється від нього і відкриває Себе йому. Ми віримо, що перед Господнім престолом на небесах будуть представники всіх народів. Тому ми маємо молитися і благовістити цим народам про Христа, який вже дав живу воду, котру вони шукають. «Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Iв. 4:13,14).
На зустрічах наголошувалися деякі практичні кроки у спілкуванні з представниками інших культур, в тому числі з тими, хто проживає і працює у вашому рідному місті. Ключем до Сходу є взаємовідносини, а не аргументи. Потрібно стати на шлях дружби, обговорювати духовні питання, пам’ятаючи, що люди східних культур не розривають матеріальне і духовне життя так, як це роблять люди на заході. Потрібно вчитися багато говорити і пояснювати саму ідею і зміст відкупительної жертви, яких вони не розуміють. Нехай нас надихає той факт, що упродовж останніх 25 років Господь привів до себе більше представників східних культур ніж за попередні 400 років.
Один з братів навчав про те, що у Євангеії від Матвія 28:18-20 Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь (Матв. 28:18-20).
Христос, насправді, не давав Велике доручення своїм учням. Він повторив Велике доручення, дане Богом ... Авраамові (Буття 12:3). Чи звертали Ви увагу на те, що після змішування мов і розпорошення народів, описаних в 11 розділі книги Буття, Бог відразу покликав Авраама і дав йому доручення благословити всі народи? Божий задум проповіді всім народам існував від початку! Більше того, в Євангелії від Матвія 28 розділ поняття «народ» має зміст не «натовп» або «велика кількість людей», а саме «етнос», «нація». Отже, місія серед чужих культур – одне з першочергових завдань Христової церкви сьогодні.
Був також наведений приклад з апостолами, які, отримавши Велике доручення під час возненесіння Христа і його підтвердження в день П’ятидесятниці (чудо проповіді Слова мовами різних народів), продовжували залишатися в Єрусалимі, а потім знову продовжували залишатися в Єрусалимі, таким чином, проваливши місію. Далі в книзі Дій апостолів ми бачимо, як диякони йдуть у виконанні Великого доручення вперед апостолів (Дії 8:26) і Пилип проповідує представникам інших народів, а апостолів, які усе ще зволікають іти до язичників, Господь вводить в обставини гонінь і навіть обирає натомість них Савла. І лише значно пізніше вони проявляють розуміння і виконання цієї Божої справи. Нехай Господь допоможе нам уподібнюватися слухняним Його дітям і виконувати Його волю.
В Корані говориться про людей, які дуже добре знають Писання, що «... частина з них приховують істину, хоча й знають» Коран 2:146. Чи не належу я до цієї частини християн?
Таня Артерчук